Письменник з Вінниччини Тарас Кубов в період карантину, вирішив потішити своїх читачів споминами – згадав, як в маленьких провінційних містечках Вінницької області як святкували – 1 травня.

Жінки в цей день могли показати своє найкраще вбрання, чоловіки ж мали «законне» право на «додаткову чарку».

«Світлий і теплий весняний ранок, свіжою ходою прямує по святково вбраному містечку, яке, за одну ніч, вбралося в червоне. У міцних руках місцевого пролетаріату і представників інтелігенції сотні плакатів, транспорантів, червоних прапорів. «МИР. ТРУД. МАЙ», « ХАЙ ЖИВЕ ПЕРШЕ ТРАВНЯ», «1 ТРАВНЯ - СВЯТО ВСІХ ТРУДЯЩИХ», «ПРОЛЕТАРИИ ВСЕХ СТРАН СОЕДИНЯЙТЕСЬ» - усі ті гасла, наче, пливуть у повітрі. На центральній вулиці, яка, звісно ж, носить ім’я вождя, лунає святкова музика.

Організовані колони щасливих людей прямують до місця збору. Звідти, о 10 годині, розпочнеться святкова демонстрація!
Ну, звичайно, деяка частина трудящих - не в захваті від цього дійства. Але основна маса – просто сяє від задоволення. Особливо – жінки. Можна ж похизуватись своїми обновами! До речі, варто зауважити те, що у містечку є кілька категорій модниць: перша - це партійна номенклатура і їх дружини, друга – жінки (також їх люблячі чоловіки, або коханці), які мають можливість доступу до Бази «Райспоживспілки» і, звичайно, продавчині магазинів цієї структури, третя – працівниці місцевого заводу «Світанок», які мали просто чудову можливість купляти модне вбрання в Москві, куди постійно їздили у відрядження.

А четверта категорія - це основна маса жінок, яка буде одягати або щось старе, або перешите, перекроєне, перероблене, або ті, кому просто десь пощастить зробити таку омріяну покупку. Всі ж інші будуть, з неприхованим презирством, заздрощами і, навіть, якоюсь ненавистю, дивитись на всю цю демонстрацію кофточок, блузок, плащиків, туфельок і т.д… Що ж вдієш… Світ ніколи не був рівним і однаковим!

Чоловіки ж передчували і просто таки чекали на найголовніше - на повністю офіційне святкове застілля! Маївку! От там то вже можна буде повністю розслабитися і вжити, як годиться, надмірну кількість алкоголю. І, слід відзначити, що цим почесним правом, скористаються практично всі, починаючи від першого секретаря райкому партії, закінчуючи сторожем автоколони», - пише автор в соціальній мережі FB.

До спогадів письменника долучились і його читачі.

«Згадую як в западло було коли тобі всовують якогось транспаранта в руки чи портет якогось вождя. Це вже значить, що до самого кінця параду фіг куди змиєшься, тому що здавати треба було ... З флажком чи кульками в руці було якось комфортніше», - пише Сергій Дегтярев.

NaПарижі писав, про те, що травневі свята доведеться відзначати на карантині, тож творчі люди мають унікальну нагоду все записати та згадати, як святкували під час карантину. Можливоо років через 20-30 ці спогади теж будуть цікавою родзинкою для нащаків.