Через перешкоджання у роботі ТОВ «Етернал Енерджи», яке орендує територію ДП «Тростянецький спиртзавод», що на Вінниччині, саме державне підприємство-банкрут скаржиться до суду на місцевих активістів, що виступають проти забруднення земель біля селища. Засідання заплановане на 6 грудня. Хоча питання райцентру «на контролі» в обласної влади, жителі Вінниччини опинилися сам-на-сам у конфлікті з підприємцями.
Про ситуацію навколо Тростянецького спиртзаводу-банкрута та його орендаря NaПарижі висвітлював регулярно. Навіть демонстрував як виглядають з повітря тростянецькі бардополя і показував світлини того, як відходи з Тростянецького спиртзаводу на Вінниччині знищили «все живе» навколо пам’ятника загиблим євреям.
Скандальною виявилася ситуація навколо дозволу чиновників та отримання паспорту на ці поля відходів поруч з Тростянцем, де зберігається близько 100 тисяч тонн небезпечної барди. Дозволи нібито відкликано, хоча юридично такої процедури не існує. Справа в іншому. Хоча на обласному рівні чиновники обіцяли підтримку тростянчанам, наразі саме мешканці селища опинилися «під вогнем».
Місцевий активіст Андрій Тєрєхов через Facebook звернувся до голови Вінницької ОДА Владислава Скальського, аби розповісти про те, що 6 грудня «буде суд держави проти народу».
«Ми, жителі Тростянця, вийшли на законний мітинг, і вимагали припинити злочин проти народу. Ми своїми діями не принесли жодного ні фізичного, ні морального, ні матеріального збитку, але держава від імені ДП «Тростянецький спиртзавод», виставила позов проти 13 жителів Тростянця, позов на 6 млн, мотивуючи тим, що ми нібито завдали шкоди заводу», - вказує тростянчанин.
Дещо риторично він запитує: за що? І відповідає: за те, що «завод труїть населення Тростянця», «завод завдав глобальний екологічний збиток природі і водним ресурсам».
«Цього чомусь ніхто не бачить… На жаль, життя жителів «якогось Тростянця» нікому не цікаве… Наша заява (про злочин) за підписами 300 жителів просто розчинилася в правоохоронних органах. «Голуби миру» майже клятвою нас переконували, що всі дії заводу неправильні і вони прилетіли від інвестора з Америки залагодити конфлікт, тому вони відкликають заяву проти жителів Тростянця, і так, вони дійсно «умовили» спиртзавод зняти з нас звинувачення. І дійсно завод написав таку заяву, до речі В.І.Марчук, «інвестор» з Гайсина, нам таке обіцяв ще раніше, коли просив дати забрати спирт із заводу, але і Марчук і завод на сьогодні так і не додержали своїх слів», - вказує А. Тєрєхов.
Саме тому 13 тростянчан є відповідачами. Саме вони нібито завдали 6-мільйонних збитків державі. Хоча, як зазначає активіст, 100 тисяч «смердючої» барди «як лежали так і лежать на Тростянецькій землі, як отруювали, так і труять жителів Тростянецького району».
«Жителів Тростянця вже півроку годують всі обіцянками. Всі, починаючи від спиртзаводу і закінчуючи ОДА та офісом Президента. Аналіз цієї отруйної суміші під назвою барда так до сих пір ніхто не зробив. Директор департаменту Ткачук – той, хто обіцяв перед всією громадою зробити аналіз барди - так і не зробив його. І мало того що не зробив, так ще й поставив підпис на паспорті на бардополя, при цьому особисто знаючи всі порушення.
Так, його змусили відкликати свій підпис. Так, паспорт був видалений з реєстру, але це не зупинило завод і сьогодні він подав заяву на департамент, про те, що відкликання немає законної дії. Скільки може тривати це свавілля над народом? Чому ніхто не запитає, звідки держпідприємство-банкрут бере мільйон гривень на суди, адвокатів, журналістів, депутатів, які його так захищають?», - задає цілком прагматичні питання А. Тєрєхов.
Також він уточнив, що держпідприємство-банкрут віддало в оренду 0,7 га своєї землі на 10 років орендарю, якого потім називають «інвестором».
«При цьому орендар краде у державного підприємства обладнання, яке тепер здає в оренду тому ж заводу», - вказує тростянчанин.
Чоловік не висловив жодних звинувачень на адресу влади, силовиків, а лише зазначив, що вважає те, що відбувається тепер у Тростянці, «злочином проти свого народу». Хоча, судячи зі всього, наразі відповідачами будуть саме активісти, які хотіли, щоб їхні діти дихали нормальним повітрям.