До сторіччя народження автора всесвітньо відомого «Щедрика» на Вінниччині відбулася низка заходів. Абсолютно іншим став музей композитора у селі Марківка Теплицького району, у Вінниці встановили погруддя, а загалом в області пройшли кілька мистецьких заходів. Мабуть чудово, що після святкування ювілею про Леонтовича не забули. На реконструкцію однієї з хат у подільській глибинці, де за деякими свідченнями певний час мешкав «український Бах», кошти збирають у столиці.
Мистецтвознавці ніколи однозначно не скажуть, скільки меморіальних музеїв відомій історичній постаті варто мати в межах конкретного регіону, щоб їх відвідували. Мабуть, це спірне питання. А може не усі музеї мають бути «стандартними» - з експозицією. Інколи краще перетворювати приміщення на мистецькі середовища…
Тепер по суті. Про славетного земляка Миколу Леонтовича на Вінниччині ніколи не забували. Більшість свого життя він провів у подільських краях. Народився майбутній композитор, хоровий диригент, фольклорист, педагог i громадський діяч у передмісті Брацлаву, навчався у Немирівській гімназії, Шаргородському духовному училищі та Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Після її закінчення Микола Дмитрович працював у Чукові, що біля Немирова, Тиврові та Вінниці.
Потім поїхав на Донбас, а, повернувшись, викладав співи у Тульчині. Саме у цей період у доробку композитора з’явився геніальний «Щедрик». Трагічно загинув митець у січні 1921-го у батьківській хаті у Марківці. Поховано його на місцевому цвинтарі. Задля вшанування пам’яті земляка у грудні 1977 року з приводу 100-ліття з дня народження у селі було відкрито музей Миколи Леонтовича.
Автором експозиції та організатором створення музею став професор Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського Анатолій Завальнюк, а архітектурний та художній проекти виконано львівським художником Ярославом Ульгурським.
У 1982-му музею було присвоєно звання «народний». У роки незалежності заклад занепадав. Так сталося, що у листопаді 2012 року через аварійний стан приміщення експозицію закрили для відвідувачів.
Фото до реконструкції
Для збереження надбання лише у вересні 2015-го рішенням Вінницької обласної ради заклад передали на баланс регіону. З тих пір він є філією Вінницького обласного краєзнавчого музею. У стислі терміни – до серпня 2016-го - приміщення відремонтували, експозицію не тільки оновили, але й застосували сучасні інтерактивні «родзинки». На сьогодні він став туристично привабливим та цікавим не лише для місцевих поціновувачів таланту автора «Щедрика». Заклад не поступається закордонним аналогам.
Фото після реконструкції
З весни 2017 року привертає до себе увагу старенька хата у селі Шершні Тиврівського району. Начебто у дитинстві Леонтович жив саме в ній. Більше 8 років будівля знаходиться в аварійному стані та пустує. Місцеві жителі згадують, що колись там розташовувалася колгоспна контора, потім споруду віддали під житло працівникам. Коли стан став критичним, люди полишили старовинний будинок.
Зважаючи на його стан ще кілька років тому фахівці пропонували знести будівлю, щоб зробити на цьому місці меморіал автору «Щедрика». Але селяни проти. На їхню думку, краще відремонтувати глиняну хатку. Районна рада теж підтримує ідею реконструкції, і також вважає, що треба шукати благодійників.
До 140-ї річниці народження М. Леонтовича збирати кошти на відновлення хати у Шершнях почав «Фонд гуманітарного розвитку України». За два місці до ювілею композитора його очолила черкащанка Наталя Заболотна, яка перед тим була директоркою «Мистецького Арсеналу».
За її ініціативи на підтримку занепадаючого сільського будинку у Києві відбувся благодійний вечір «Leontovych Heart». На захід вона запросила всесвітньо відомого 15-річного скрипаля-віртуоза Іллю Бондаренка, та оголосила, що вартість «благодійного квітка» сягатиме 5-10 тисяч гривень. Втім, в анонсах концерту у фонді помилково вказали, що Леонтович народився у Шершнях на Тиврівщині, а не в іншому районі.
Хіба це принципово, коли справа благодійна? Концерт відбувся 18 грудня у Art Ukraine Gallery. Про його «підсумки» на сайті фонду досі не згадується.
Хочеться сподіватися, що збір коштів «для порятунку» матиме логічне завершення. Як ініціатор чудової ідеї, фонд може домовитися з сільрадою про те, щоб взяти будиночок на баланс та піклуватися про його відновлення і перепрофілювання у місцевий осередок культури, щоб історична споруда мала не тільки меморіальне, а й прикладне застосування.
Олег ВЕРЛАН
