Понад три сотні років тому Україна, звісно не у сучасних кордонах, але мала отримати незалежність, і у Росії з цим вимушені були погодитися. Саме такою була одна з умов Прутського миру, який дозволяв Петру І зберегти оточену турками 38-тисячну армію від знищення. Після численних інтриг самодержець з усім погодився, але не виконав. Війна тривала ще два роки, поки не призвела до іншого Адріанопільського миру.
Нині у світі розганяють тему інтересів Путіна та Росії, «треба зберегти лице», «треба підписати мир і віддати частину України»… Якщо мова йде про авторитарного політика з Росії, то історія має приклади, як це відбувається та до чого призводить.
З 1711 року минуло багато часу. Тоді у руля Росії стяв молодий та амбітний Петро І, нині 69-річний хворий Путін. Але паралелей з тією ситуацією достатньо. Тоді теж казали, що Росії «треба зберегти лице», саме тому дипломати майбутнього імператора давали хабарі султанському візиру та іншим. Ситуація складалась патовою.
У Росії вирішили випередити події та після об’яви війни турками, послали своїх вояків до Молдови. На території сучасної Румунії московитські війська опинились в оточенні та перед загрозою повного знищення значно більшою 140-тисячною армією Оттоманської імперії.
Умови були вкрай невигідними для Петра. Він мав не лише віддати фортецю Азов та зруйнувати укріплення у Таганрозі, про яку пишуть у підручниках. То дрібнички. Фактично Московське царство мало погодитися з відмовою майже усіх захоплених земель у Північній війні, сплачувати данину Кримському ханству та зі створенням української державності на Правобережжі. Союзниками турків тоді були шведи, поляки та козаки. Петро погодився…
Проте, як значно пізніше казав канцлер Німеччини Отто фон Бисмарк, «договір підписанний з Росією, не вартую паперу, на якому підписаний».
Дослідниця Marina Trattner, вивчаючи архіви у Стокгольмі, знайшла документи, які свідчать про викривлення багатьох історичних даних у Росії. Зокрема тих, що стосуються умов Прутського договору.
«Петро І тричі благав про капітуляцію під час битви біля річки Прут, дав хабара, щоб підписати Прутський мир, пообіцяв звільнити Україну і повернути їй всі права і свободи незалежної держави, а потім повідомив про свою перемогу над турками, відмовився виконувати умови миру і погрожував піти війною на Константинополь, якщо статтю про Україну не інтерпретують на його користь», - пише вона.
Докази цього вона з однодумцями знайшла в Держархіві Швеції, а темою зацікавилась, прочитавши відомості про Прутський мир у докторський дисертації Еріка Тенгбері:
«Після цього я почала шукати докази тих фактів, які надавалися в його книзі. Першим ми з Яном Міспелаере знайшли лист про нашу незалежність, написаний 14 вересня 1711 року. Пам’ятаєте його? В ньому йдеться про те, Карл ХІІ вимагає, щоб його посол у Константинополі Томас Функ відстоював інтереси України як незалежної держави. Я написала про знахідку. Зараз цей лист демонструють на виставці в Держархіві в Стокгольмі.
Цар мав звільнити Україну і Польщу і визнати Орлика гетьманом України, а короля Станіслава - королем Польщі. Ми продовжили копати далі, щоб відновити контекст і знайти ще більше доказів справжнього опису подій біля річки Прут», - зазначає дослідниця.
У Стокгольмі зберігаються всі документи! Реальний опис подій битви біля річки Прут надав тогочасний посол Швеції у Константинополі Томас Функ. Він вказав про хабар і про прохання про капітуляцію. Також є листи короля Карла ХІІ з вимогами дотримуватися миру і особливо пункту договору про незалежність і свободу України, лист про те, що шахраї-росіяни разом зі своїм царем повністю відмовлялися дотримуватися умов миру і ще багато інших документів.
«Ми все розчитаємо, зробимо переклад і опублікуємо ці документи в Україні. Славімо Яна Міспелаере, Держархів Швеції, любимо Мюллерна, Карла ХІІ і милого шведського посла Швеції в Константинополі Томаса Функа, які постійно допомагали нам виборювати нашу незалежність. Додам, що ми продовжуємо розширювати наші пошуки і шукати підтвердження цих фактів у дипломатичному листуванні з Нідерландами та Англією», - зазначила вона.
Отже, після Прутського миру росіяни намагалися воювати, але більше імітували. До речі, та війна у 1713 році була завершена підписанням Адріанопольського миру. В цьому документі завдяки зусиллям російських дипломатів «забули» включити попередні домовленості щодо українців.
І ще У 1735 році розпочалась нова війна росіян з турками.
