Російські окупанти застосували фосфорні та термобаричні боєприпаси під час боїв за Малу Рогань, що під Харковом. Про це свідчать не лише українські військовослужбовці, випалена земля та зруйновані будівлі, а й захоплена техніка противника. Ці докази надзвичайно важливі для майбутнього міжнародного трибуналу над країною-агресором Російською Федерацією.

Про це повідомляє відділ інформації та комунікації НГУ.

Розстріляна лісосмуга. Ось лежить обгорілий каток від танка, який відкинуло вибуховою хвилею за шістдесят метрів від машини з розірваними гусеницями. А ось зарився в землю зарядний пристрій реактивної вогнеметної системи.

«Це – зарядний пристрій ТОС-1А «Солнцепек», який стоїть на танковій гусеничній базі. Зараз він [пристрій] перевернутий, коли його відкрити, то там лежать снаряди під реактивну установку. Є термобаричні заряди та фосфорні. Але, коли по нас стріляли фосфором, то не звідси, бо це була вже ствольна «арта», – зазначив військовослужбовець НГУ Гром.

Він також нагадує, що через невибірковий характер дії цих видів озброєння, їх заборонено застосовувати поблизу населених пунктів.

За свідченням військових медиків, їм теж довелося евакуювати бійців, які отримали поранення через використання російськими окупантами не лише звичних боєприпасів, але й фосфорних та термобаричних. Багато з них мали опіки, частина постраждала від наслідків потрапляння парів білого фосфору до дихальних шляхів.

«Коли підрозділ Збройних Сил України зачищав частину Малої Рогані, вночі, ми прибули на «Молочку», де евакуювали першого тяжкопораненого до безпечної зони, перемістили його до медичного транспорту та повернулися знову на «Молочку». Коли ми чекали наступних вказівок щодо вивозу поранених, прилетіло ще декілька снарядів. Я такого раніше не чув і не бачив. Вибухи були дуже гучними, все навколо горіло, – розповів військовослужбовець НГУ Сергій. – Нам знадобилися інструменти, бо «медичку» [автомобіль] ЗСУ привалило плитами. Відкопали, повантажили найтяжчих поранених, контужених та тих, які надихалися фосфором і вивезли у безпечну зону. Потім повернувся вже наш «броньовичок» і знов забрав тих, хто надихався фосфором».

Сергій говорить, що того дня йому знадобилося пригадати все, що він знав, і бути надзвичайно концентрованим – на кону було життя побратимів, а також його самого.

«Перший поранений був дуже важкий: частково ампутована нога, уламки у голові, багато втратив крові. Внутрішньовенний доступ був неможливий, бо ми рухались надзвичайно швидко, під обстрілом. Довелось робити непрямий масаж серця», – говорить Сергій.

Наявність жорсткого та негуманного озброєння жодним чином не врятувало російських окупантів на околиці Харкова. Зустріч з воїнами Збройних Сил України та харківськими добровольцями для багатьох з них стала останньою. Ворог встиг лише нарити неглибоких окопів та кілька бліндажів, натягнути накраденого у цивільних майна, продуктів, спиртного. Про інші захисні споруди та ходи сполучення між позиціями росіяни не подбали. Зате на місці їхньої безславної смерті було знайдено купу пропагандистської літератури, стінгазети «Гвардеец», «Чебуратор» та «Объектив».

«Загалом операція тривала декілька днів. Ця посадка перекривала дорогу на Чугуїв. Ми разом з підрозділом ЗСУ провели багато підготовчих процедур. Ходили у розвідку. Взяли декілька одиниць техніки тут. Врешті, була спланована наступальна операція, – пояснив доброволець Макар. – Ландшафт тут проблемний. Немає ніяких точок підходу. Тут базувалось багато техніки та особового складу. Починали з Малої Рогані. Там розпочались бої у міській забудові. І три наші групи теж там брали участь разом з підрозділами ЗСУ.

У перший день ми зайняли половину міста та окопались. Взяти цю посадку у перший день не вдалося. Наш спільний зведений загін висунувся сюди та зустрів спротив. Ми були впевнені, що тут немає людей [окупантів]. Хлопці дійшли до першої третини посадки. Мали вогневі контакти на надмалих дистанціях, закидали ворога гранатами. По правий бік виїжджав танк [противника], починав працювати по наших хлопцях. І був потім підбитий.

І тут ще була така «неприємна» техніка розташована, як «Солнцепек». Він теж почав стріляти по наших, також стріляти по дорозі, відсікати шляхи відступу. Тут як мурах повибігало з цієї посадки людей [російських окупантів]. З рештою, вони відступили».

Макар також свідчить про застосування росіянами запалювальних хімічних боєприпасів. При чому не лише проти військових, але й по цивільному об’єкту.

«По молокозаводу, який знаходиться недалеко від Малої Рогані було випущено три фосфорні снаряди. Там великі руйнування. Дуже неприємна історія — використання такої хімічної зброї», – підкреслив Макар.

Проте чи не найтяжче враження на стороннього спостерігача справляють, не спалені танки та МТЛБ, а розкидані трупи росіян. Їх поки не прибрали, адже без саперів тут не обійдешся: у псевдоправославної армії є така «фішка» — мінувати тіла загиблих. Ось мертвими очима в українське небо дивиться молодий темноволосий росіянин з правильними, тонкими рисами обличчя. Поряд з ним ще один – без кінцівок та з розтрощеною головою. Трохи далі лежать ще мерці, які нецікаві російському командуванню, бо немає тіла — немає проблем, як і потреби платити компенсації рідні. Прокляті та нерозкаяні душі ніколи не знатимуть спокою, бо загинули реалізуючи сатанинський задум кремлівського фюрера.