У віці 96 років в Ізраїлі пішов з життя Семен Розенфельд, який народився на Вінниччині та був одним з в’язнів нацистського табору Собібор. Донедавна ця людину називали останнім живим свідком подій цього табору смерті у Польщі поблизу Любліна.

Як зазначає видання «Хадашот», в Собіборі було знищено близько 250 тисяч євреїв з Польщі, СРСР, Франції, Нідерландів, Чехословаччини, Австрії та інших країн. Але він єдиний, де відбулося успішне масове повстання в'язнів за всі роки Другої світової.

Семен Мойсейович Розенфельд народився у селі Тернівка Вінницької області. Навчався він спочатку в єврейській школі, а після її розформування перейшов в українську. В липні 1941-го боєць зі своїм артилерійським полком потрапив в оточення під Мінськом, був поранений і контужений, і опинився в полоні. Зважаючи на походження, його доправили до Собібору.  

Історія повстання у таборі описана і в мемуарах його учасників, і в численних книгах, а також у фільмі «Втеча з Собібора» з Рутгер Хауер у головній ролі. Нещодавно вийшла на екрани стрічка Костянтина Хабенського. «Заколотники» 14 жовтня 1943 року ліквідували 11 есесівців, прорвали дротяні загородження і здійснили масову втечу. Це єдине вдале повстання в таборі смерті. Керували ним лейтенант Олександр Печерський і син рабина Леон Фельдхендлер. Коли пролунала пісня, яка була сигналом, в’язні почали прорив через огорожу…

«Коли вже відбіг від забору в сторону лісу, то відчув біль в нозі ... куля зачепила неглибоко... Я втік і лягав, знову втік...», - згадував Семен Мойсейович в одному з інтерв'ю.

Після «провалу» нацисти ліквідували табір. За наказом Гіммлера саперна частина динамітом підірвала практично всі будівлі і сторожові вишки, стовпи разом з колючим дротом викорчували з землі. Нібито навіть гусей забили на місці.

Втікачі ділилися на групи, так Розенфельд залишився з 15-річним Болеком з Лодзі (Дов Фрайберг - згодом свідок на процесі Ейхмана, автор кількох книг про Катастрофу). Їли кору, ягоди, пили воду з калюж. Дотягли до весни 1944 року, коли Червона армія увійшла в Східну Польщу. Потім три тижні колишніх в’язнів чекали перевірки СМЕРШу. Пощастило, Розенфельда направили на 1-й Білоруський фронт. Після поранення, він лікувався у Познані, два місяці провів в госпіталі. Після виписки опинився у Німеччині, де залишив на стіні Рейхстагу напис: «Барановичі - Собібор - Берлін».

Саме тоді Семен Розенфельд дізнався, що всі його родичі, розділивши долю двох тисяч трьохсот євреїв Тернівки, було розстріляно 27 травня 1942 року на Вінниччині на узліссі в двох кілометрах від містечка.

За різними оцінками, до кінця війни дожило близько 50 повстанців Собібору, яких потім життя розкидало по різних країнах і континентах - від Бразилії до Австралії, від США до Ізраїлю і від Канади до Радянського Союзу.

Що стосується Розенфельда, то він, демобілізувавшись у жовтні 1945-го, оселився в Гайвороні Кіровоградської області, одружився, там народилися сини. В Гайвороні, відбулася в 1973 році і перша зустріч в'язнів Собібора, яка проходила потім раз на п'ять років. На початку 1990-х Розенфельд емігрував з сім'єю до Ізраїлю.

У минулому році посол України в Ізраїлі Геннадій Надоленко в присутності військового аташе на виконання указу президента Порошенко урочисто вручив Семену Мойсейовичу орден «За заслуги» III ступеня.