Скільки ковідних ліжок має задовольнити потреби хворих на коронавірус жителів Вінниччини під час піку епідемії, який лише очікують? Чому ПРЛ-тести помиляються, показуючи негативний результат при типовій «ковідній» клініці? Чому існують черги на дослідження?.. На ці та інші питання відповіла директорка департаменту охорони здоров’я та реабілітації Вінницької ОДА Ольга Задорожна.

«Маємо окружні лікарні інтенсивного лікування, хоча у переліку міністерства таких закладів не існує»

- Ольго Іванівно, нещодавно Ви очолили департамент, який, зважаючи на епідемію коронавірусу, є фактично авангардом обласної влади. Чому свого часу стали лікарем?

- Мій батько був військовим фельдшером, і він завжди мріяв, аби його єдина донька стала медиком. Коли після закінчення школи став вибір, де продовжувати навчання, я вивчала різні варіанти. Один з них – журналістика. Але батьки були проти… Я дуже полюбляла лінгвістику, перемагала на республіканських олімпіадах по українській та російській мовах, мала запрошення на пільговий вступ поза конкурсом до філологічного факультету педуніверситету. Але вибрала медицину.

- Не жалкуєте?

- Батько попросив спробувати, тому поступила. Зараз вже складно уявити іншу долю.

- Розпочата десятиріччя тому реформа галузі нині поставлена «на паузу»?

- Майже 20 років я працюю у департаменті. Прийшла ще на посаду лікаря з організації охорони здоров’я. Пам’ятаю реформу 2004-05 років. Вона краєм пройшла повз область. А от у 2010-му ми підписали згоду на участь у пілотному проєкті. Як наслідок, ми першими в Україні створили мережу первинної медико-санітарної допомоги. Перші амбулаторії сімейної медицини з’явилися на Вінниччині. Як експеримент – у Могилеві-Подільському у 2008-му, а у 2010 році активно створювали ЦПМСД. Хоча закон про медреформу вийшов у 2011-му.

Ця реформа тривала до 2015 року. Багато документальної бази розроблялося саме у Вінниці. Тоді дійшли до створення госпітальних округів, експериментально створили три округи, в яких і досі збереглися лікарні інтенсивного лікування – у Бершаді, Крижополі та Могилеві-Подільському. Тоді планувалося сформувати в області близько 10-14 госпітальних округів. У плані виконання ідей реформи ми випередили Київ, Донецьк і Дніпро. З інших регіонів, де ніхто нічого не робив, лише їздили до нас дивитися. А потім виявилося, що даремно реформувалися.

У 2014 році з’ясувалося, що формуватися госпітальні округи мають за іншими принципами. Проте маємо окружні лікарні інтенсивного лікування, хоча у переліку міністерства таких закладів не існує.

- Що є позитивом тієї реформи?

- Вона допомогла створити потужну мережу закладів сімейної медицини. Коли фінансування стало надходити окремо на первинний та вторинний рівень, а в інших регіонах був певний сумбур, нас він обійшов. Адже в 2010-му в нас заклади ділили стільці, столи…

Втім, коли було вирішено, що в області «залишать» 4-5 округів, ми стикнулися із «госпітальними» бунтами більше за інших. Приміром, Крижопільська лікарня відповідала критеріям свого часу для обслуговування двох районів, але її потужності не розраховані на 6-7 районів.

В принципі, реформа ніколи не завершується, це ж як ремонт – головне, розпочати… Сьогодні змінилися підходи до фінансування. З 2016 року лікарні, тобто вторинного рівня, були передані обласному бюджету, потім повернули у райони - місцевим власникам, що теж викликало незадоволення.

Наразі наші лікарні отримали «пакети» від Національної служби здоров’я та гроші за пацієнтів, яких пролікували. Вони фінансуються напряму – без поділу коштів на обласному рівні, а також самостійно управляють фінансово-господарською діяльністю.

Окремим керівникам складно відійти від бюджетного фінансування по медичній субвенції та кошторисних призначень до самостійності та автономії. Я маю на увазі, що потрібно відрізняти самостійність й автономію від вседозволеності та самодурства. Не всі можуть.

Потрібно стати справжнім господарем, а не займатися перекиданням витрат з однієї категорії на іншу. На жаль, деякі думають лише про те, як вижити, а не як розвивати заклад. Має пройти ще декілька років, поки сформується команда управлінців.

«Хочу побачити очі того головного лікаря, який відмовився приймати хворих на «ковід», а його земляків лікуватимуть у спорткомплексі»

- Коментуючи «Укрінформу» ситуацію із 60-70%-ою завантаженістю двотисячного «ковідного» ліжкового фонду, Ви зазначали, що у медзакладах області готуються додатково розгорнути близько тисячі інфекційних ліжок. Де?

- Питання обговорювалося з головами РДА та головними лікарями. Окрім двох районів, ще декілька перебуватимуть у червоній карантинній зоні. Часу на зволікання немає. Ми маємо створити резерв, аби не потрапити у ситуацію, коли ліжка доведеться ставити на стадіонах.

В області є орієнтовно 9 тисяч ліжок. Якщо виключити заклади, які не можна перепрофілювати, як онкоцентр, дитяча обласна та «Пироговка», то 50% решти ліжкового фонду (3,5 тисячі) маємо зарезервувати для «ковідних» хворих. До цих ліжок має бути підведений кисень, а заклади треба забезпечити усім необхідним – медикаментами та фахівцями.

Отже, наразі маємо понад 2 тисячі та розраховуємо ще на 1,5 тисячі ліжок. Це реальні потенційні потужності. Наші підрахунки доведені до керівництва районів та лікарень. Особлива увага тим районам, де найскладніша ситуація. Тому у Немирові створили, Теплику та Тиврові мають створити опорні лікарні. Томашпіль, Іллінці, Погребище, теж мають залучатися. Додаткові ліжка там мають розгорнути до 1 грудня.

Чечельник, Піщанка, Оратів не розглядаються, не вистачає матеріально технічної бази, хоча самі вони мають бажання допомагати своїм мешканцям.

Якщо більш потужні опорні лікарні забезпечать два-три райони, то менші розраховуються на потреби у лікуванні коронавірусної хвороби «свого» населення, тобто на 20-30 ліжок. Допоможемо методично та забезпеченням киснем, а також будуть залучатися кошти місцевих бюджетів, поки лікарні не отримають «ковідний» пакет.

Ще потрібно застрахувати медичних працівників. Ми виступили з ініціативою оформити поліси за рахунок місцевих бюджетів.

Недостатньо ліжок і в обласному центрі. Тому треба розгортати додаткові в обласних закладах. У «Фтизіатрії» додадуть ще 60 ліжок (буде 120), СНІД-центрі – ще 80-90 ліжок, психлікарні №2 – ще 80 ліжок.

До кінця року, якщо нам вистачить сил, наснаги і потужностей, ми реалізуємо давню мрію зі створення Вінницької обласної інфекційної лікарні на Барському шосе на базі СНІД-центру та приміщень психлікарні, які не використовуються. Впевнена, якщо б раніше була така спеціалізована лікарня, вона вирішила багато проблем під час епідемії.

Ми просили підсилення кадрами у Вінницького НМУ ім. Пирогова. Дуже приємно, що відгукнулися. Я розумію, що науково-педагогічний склад не зовсім готовий працювати у ковідних лікарнях, хоча є таке бажання на окремих кафедрах. Вже є список добровольців.

Більш того, медуніверситет проводить 3-4-місячні прискорені курси реаніматологів. Вчаться більше 30 терапевтів, педіатрів, хірургів тощо. Сподіваюся, що більше бажаючих буде на наступному курсі.  

- Можливо є сенс у відновленні невеличких дільничних «сільських» лікарень, які були закриті під час запровадження реформи у минулі роки?

- Немає сенсу. Стіни і ліжка – це добре. Один сільський лікар-терапевт з двома медсестрами не вирішать проблеми з «ковідом», тим більше за відсутністю палат інтенсивної терапії та респіраторної підтримки.

Станом на 2010 рік було близько 40 дільничних лікарень. Відкрито хоча б половину? У кожний заклад потрібен реаніматолог, інфекціоніст. Де їх взяти у селі?.. Краще кошти, обладнання та кадри концентрувати у центральний райлікарнях.   

- Скільки коштує апарат ШВЛ?

- Для ковідного пацієнта – близько 800 тисяч гривень.

- Чи є у планах розгорнути ліжка у спорткомплексах, школах, закладах культури?

- Якщо нам не вдасться розгорнути ще додаткові 1,5 тисячі ліжок, тоді залучимо спорткомплекси. Хочу побачити очі того головного лікаря, який відмовився приймати хворого на «ковід», а його земляків лікуватимуть у спорткомплексі. 

За нашими підрахунками, в області можна розгорнути загалом навіть 3,8 ліжок. Тобто додати 1,8 тисячі. Хоча, впевнена, що і півтори тисячі врегулюють ситуацію за найгіршим з можливих сценаріїв епідемії. Наразі навіть 23 опорні лікарні не використали увесь свій резерв.

- Одне діло «додати» ліжкомісця, інше – забезпечити медперсоналом та обладнанням, зокрема кисневою терапією. Чи не плануєте залучати медиків-пенсіонерів?

- Це група ризику. Якщо погодяться, не відмовимо, але будемо берегти. Поки що розраховуємо на допомогу медичного університету, а також Червоного Хреста, в якого є доволі кваліфіковані медсестри з досвідом роботи з важкими хворими.

«Результат тесту залежить від багатьох факторів. Вірус «мігрує», тому його можуть не знайти там, де беруть пробу» 

- Більше місяця тому хворі почали скаржитися на те, що ПЦЛ-тести дають негативний результат попри типову «ковідну» клініку. Кажуть про 30%-у похибку дослідження. В інших країнах теж використовують такі реагенти?

- Так. В будь-якій діагностиці можлива похибка у 5-10%. Стовідсоткового ідеального результату при обстеженні в природі не існує. Допустимою є похибка до 3%. Усі вінницькі лабораторії працюють з однаковими тестами, які централізовано закупляє МОЗ.

У даному випадку мова про інше, і дійсно «помилок» було багато. Коли стикнулися з коронавірусом, вчилися, як і лаборанти в Європі. По-перше, важлива вірна техніка забору. Не кожна медсестра вміє брати ПРЛ-тест за протоколом. Якщо вірус реплікувався на слизовій оболонці, сьогодні він там, через 2-3 дні – в бронхах і легенях, що вимагає дослідження бронхіальних змивів чи бронхоскопію. А пацієнт не завжди знає, скільки днів пройшло від інфікування.

По-друге, аналіз на імуноглобулін А показує позитивний результат в перші два дня захворювання, а ПРЛ буде у цей час негативним. Лише на 5-7 добу – в розпал хвороби - ПРЛ буде позитивним. Через 10-12 днів від початку – при бурних клінічних проявах – знову ПРЛ не покаже інфікування, адже на слизовій оболонці вірусу вже немає.

Третє – людський фактор. Врахуйте, що весною робилося 100-200 досліджень на добу, нині – до 1000. Але не збільшилася кількість лаборантів. Вони не виросли як гриби. Сьогодні вони працюють у 3-4 зміни, це живі люди.

На жаль, свого часу вважалося, що лаборантів вдосталь, і нині їх готують лише у вінницькому медколеджі. Сьогодні ми відчуваємо дефіцит у кадрах. А процес підготовки фельдшера-лаборанта триває 2-3 роки. Якщо зараз набирати студентів, то отримаємо фахівців, коли «ковід» закінчиться.

Наразі у Вінниці є чотири лабораторії. Припустимо, відкриємо п’яту та закупимо обладнання, але чи знайдемо кадровий резерв, аби там було кому працювати?..

- Після численних скарг рідних пацієнтів на платне лікування CОVID-19 у Вінницькій ЦРЛ, комісія департаменту провела власну перевірку та виявила певні недоліки, які передала до власника – райради. Коли очікується «відповідь» і як відреагували на ситуацію очільники району?  

- Я чула різні варіанти сенсу нашої перевірки. Зокрема, про цькування медичних працівників. Підкреслю, що мені імпонує колектив лікарні, питань до виконання протоколів та терапії немає. Питання існують до керівництва закладу, яке не змогло забезпечити лікарів обладнанням і медикаментами, хоча інші лікарні задоволені «ковідним пакетом», який дозволяє їм купувати додаткові апарати ШВЛ і створювати запас ліків.

Натомість у Вінницькій ЦРЛ кажуть, що постійно не вистачає грошей. Я б не радила робити такі заяви, адже нековідну пневмонію можуть лікувати за рахунок «терапевтичного пакету». Окрім отримання коштів за восьма «пакетами» від НСЗУ лікарням допомагали з обласного та районного бюджетів.  

За дорученням очільника Нацслужби Андрія Віленського ми виконали перевірку. Я звернулася до голів РДА та райради з пропозицією ініціювати проведення незалежного фінансово-економічного аудиту.

- Чи спілкуєтесь з Вашою попередницею – Людмилою Грабович. Коли працювали разом, було спільне бачення чи конфлікти?

- Ніколи не конфліктували. Саме Людмила Олексіївна запропонувала мені посаду начальника управління. Ми завжди працювали в одній команді – впроваджували державну політику. 

- Чи не вплине зміна назви департаменту, яка нещодавно відбулася, на процес постачання обладнання у міжрегіональний кардіоцентр, який добудовується на Хмельницькому шосе? Адже у документах зазначається стара назва департаменту…

- Світовий банк «зайшов» у Вінницьку область в 2015 році. З того часу вже двічі змінено назву. Наразі маємо готовий проєкт, завершується оснащення. Співробітництво не зупиниться якщо звільнять мене чи ще раз перейменують департамент.

З того часу поміняли і склад облдержадміністрації, адже саме вона є замовником проєкту. Куратором процесу є перший заступник голови ОДА – нині Наталя Заболотна. Комунікація зі Світовим банком налагоджена, там чудово розуміють, що зі зміною центральної влади відбуваються ротації на місцях.  

- CОVID-19 заважає реалізації проєкту?

- Ні. Він закінчується у березні 2021-го. Я дуже сподіваюся, що у термін вкладемося. Проєкт підвищує престиж області. Є плани розширити функції кардіоцентру та лікування цереброваскулярної патології, оперативної лікування не тільки інфарктів, але й інсультів.