На відміну від національного рівня, на місцевому, для розвитку спорту колосальне значення відграє людський фактор. Кількість коштів є другорядним. Їх завжди буде «не вистачати», хоча фінансування галузі зараз помітно покращилося. Так вважає начальник управління фізичної культури та спорту Вінницької ОДА Сергій Чернявський.

«Зараз, незважаючи на мою посаду, мені здається, що в Міністерстві молоді та спорту щось відбувається не так»

- Сергію Володимировичу, вінничанам Ви, перш за все, відомі, як срібний призер Олімпіади у Сіднеї в командній гонці переслідування на 4 км. Коли захопилися велосипедним спортом і чому?

- У вересні 1987 року, в 11-річному віці. З дитинства я ходив на шахи. У хлопчиків завжди є схильність до техніки. Вдома у мене був тільки старенький велосипед «Школяр», а хотілося ж спробувати себе на більш потужній техніці. Стало цікаво, що таке спортивний велосипед з передачами.

 В той час набиралася група у секцію, і я вирішив спробувати. Пам'ятаю, тоді записалося 240 чоловік. Тренування проводилися в чотири етапи, від ранку до вечора. Залишилося мало хлопців, і я був одним із них. Чому не пішов? Техніка, ставлення, колектив - це сподобалося...

- В Інтернеті можна зустріти інформацію про те, що відомий у минулому велосипедист Сергій Чернявський є уродженцем Донецька. Зараз в Україні «вінницькі» - загальна назва, над Вами не жартували як над «донецьким»?

- Ні. Жартів не чув. Це чомусь «Вікіпедія» мене записала до уродженців Донецька. Помилково. Якщо чесно, то я в Донецьку навіть жодного разу не був. Причому, інформація щодо місця мого народження на сторінках цього ресурсу змінилася приблизно у 2015 році. До цього там правильно вказувалася Вінниця.

Я народився у 1-му пологовому будинку, в дитинстві жив на вулиці Червоноармійській (нині Стрілецька), а потім батьки отримали квартиру на Келецькій. І тільки в 1998 році мені самому дали квартиру на Слов'янці, а потім - нову на Скалецького.

- Від людей Вашого покоління часто доводилося чути про корупцію в спорті, про те, як продавалися й купувалися місця у збірній перед Олімпійськими іграми. У велоспорті теж була присутня ця складова?

- Є чіткі критерії відбору - перше і друге місця на пріоритетних змаганнях. За результатами виступів приймаються рішення. Трапляється, що на чемпіонати або кубки світового і європейського рівня відправляють спортсменів, які не завжди є найсильнішими.

 Асамблея НОК з цього питання буде звертатися до президента комітету. Думаю, коментувати це питання правильніше після обговорення на загальноукраїнському рівні.

 Чесно кажучи, і зараз, незважаючи на мою посаду, мені здається, що в Міністерстві молоді та спорту щось відбувається не так. Чомусь вінницькі велосипедисти, навіть будучи членами збірної України, не в пошані. Пріоритет віддається тернопільським спортсменам. І старший тренер збірної велоспорту з Тернополя.

 Причому, такі регіональні переваги робляться практично в усіх видах спорту. Наприклад, федерацію лижного спорту очолює сумчанин. І сумським спортсменам тренери віддають перевагу.

 Олімпійську медаль я завоював, виступаючи ще з трьома колегами. Пізніше ми усі вирішили подати документи у федерацію, щоб стати старшими тренерами. Відмовили. Нібито немає досвіду, стажу. Хоча мені здається, що просто не в тій області народилися... Змінити ситуацію вкрай складно.

 Є і загальні проблеми. Наприклад, в мої юнацькі роки спортсменам дозволяли індивідуальний графік занять у школі або вищому навчальному закладі, щоб пріоритет робився на тренувальний процес. Потім це скасували. Спортсменам, включаючи членів збірної, доводиться підлаштовуватися, переводитися на заочну форму навчання.

Відверто кажучи, якщо говорити про корупцію, я намагаюся не вдаватися в деталі. Чотири роки я очолюю управління, і тут вистачає своїх проблем. Приміром, я спочатку ніяк не міг зрозуміти, чому на вінницький спорт, навчально-тренувальні збори, амуніцію та інше не вистачало грошей. І зараз не розумію...

Я не скажу, що зараз всі потреби задоволені на 100%. Ігрові види спорту – волейбол, баскетбол, футбол, хокей на траві – можуть поскаржитися. Я маю на увазі колективи, які виступають у вищій лізі. Можуть. Але рівень їх виступів передбачає наявність спонсорів.

- Нібито у всіх клубів вони є...

- Але спонсори не забезпечують повністю всю витратну частину. Так чи інакше, але навіть на ці клуби, я вважаю, управління виділяє достатні суми. Уточню, бюджетне фінансування різних видів спорту залежить від результатів, і при виділенні коштів управління не може відходити від затверджених міністерством критеріїв - кількості майстрів спорту, збірників, кількості осіб, що займаються конкретним видом спорту, кількості очок, які приносяться в «скарбничку» області.

Не хочу нікого образити, але ігрові види спорту приносять відносно мало очок. А гроші розподіляються пропорційно успіхам. Покриваються витрати на всі заходи, закуповується нове обладнання та оновлюється матеріально-технічна база. В цьому році збираємося закупити, як мінімум, три автобуси для спортсменів.

Це вигідно. Приміром, є команда веслярів. Дешевше її відправити автобусом, куди можна навантажити човни, ніж відправляти спортсменів поїздом, а паралельно гнати машину з човнами.

Хочу додати, що спорт фінансується не лише нашим управлінням. Окремо кошти надходять ще й на спеціалізовані спортивні школи.

«Я дуже розраховую на п'ятьох вінничан-учасників Ігор у Токіо. Але поки прогнозувати рано»

- За останні роки влада досить активно взялася за реконструкцію спортивних споруд. З'явилися гроші, яких раніше не могли знайти?

- Чомусь до 2014 року не приділяли увагу ремонтам. Зараз, за нашою ініціативою, для футбольної школи Блохіна-Бєланова почали будувати сучасний стадіон на території педколеджу на Старому місті. У 2019-му завершимо. Розпочато капремонт спорткомплексу «Здоров'я» по вул. Шепеля (теж Старе місто). До осені закінчимо. Там передбачено створення умов для людей з інвалідністю, включаючи ліфт. На другому поверсі будуть зали боротьби і гральний зал.

За останні три роки у Вінницькій області здано в експлуатацію 68 нових спортивних майданчиків. Причому, як за кошти Держфонду регіонального розвитку та місцевих бюджетів, так і повністю за свій рахунок, як наприклад, в Іванівській ОТГ Калинівського району. А в 2019 році з'явиться ще 18 майданчиків. Проектно-кошторисна документація готова, фінансування є.

З 2019-го починається програма спорудження басейнів. В Україні планується побудувати три-чотири 50-метрові басейни для проведення змагань міжнародного рівня. Ймовірно, один з них може з'явитися у Вінниці. Питання про виділення землі обговорювалося з мером Сергієм Моргуновим.

Триває реконструкція спортивних комплексів у райцентрах. Нехай поки не у всіх. За підтримки Держфонду регіонального розвитку в 2019 році повинен відкритися басейн «Юність» у Жмеринці, планується почати і завершити реконструкцію басейну і спорткомплексу в Козятині. В Ямполі і Хмільнику ми будемо мати досить сучасні універсальні приміщення. З цього року планується початок реконструкції спорткомплексу СКА у Вінниці.

Причому, ми відмовляємося від варіантів з довгобудами. Всі програми розраховані на те, щоб за два роки почати і закінчити введенням в експлуатацію.

 Можу сказати, що якщо раніше на спорт виділялися кошти за залишковим принципом, то зараз абсолютно по-іншому. Наприклад, потрібно було купити гвинтівку олімпійцеві за 300 тисяч гривень. Протягом року ми знайшли кошти, і вона придбана. Тепер від спортсмена можна вимагати результат.

Звісно, якби міністерство виконувало взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення членів збірної України, то була б і зовсім ідеальна ситуація. На жаль, якщо не надійшли гроші з міністерства, а спортсменам потрібно вирушати на збори чи змагання, ми не можемо відмовити в допомозі.

- Скільки спортсменів з Вінницької області орієнтовно можуть взяти участь в Олімпіаді-2020 у Токіо?

- Це поки складно коментувати. Якщо згадати Олімпійські ігри 2016 року, то легкоатлетка Олена Яновська заробила ліцензію чи не в останній день, хоча далеко не всі розраховували за два роки до того на її участь.

В середині січня має вийти наказ міністра «Про кандидатів на Олімпійські ігри». Поки я дуже розраховую на п'ятьох вінничан-учасників Ігор у Токіо.

- Чемпіонку Ігор-2008 в Пекіні, володарку двох срібних медалей в Лондоні-2012 і бронзи в Ріо-2016 байдарочницю Інну Осипенко-Радомську в серпні 2018-го дискваліфікували на 4 роки за відмову пройти поза змаганнями допінг-тест. Чи є шанси у 36-річної спортсменки оскаржити це рішення до 2020 року?

- Думаю, що не стане, якщо до цього часу не оскаржувала...

«Великим попитом у вінничан користуються завезені беушні велосипеди з Європи. Я вважаю, що їзда повинна приносити задоволення, а двоколісний аналог «євроблях» цього не забезпечить»

- Бізнесмен і голова ФБУ Михайло Бродський обіцяв особисто проспонсорувати спорудження 10-тисячної арени у Вінниці. Про це він заявляв у ЗМІ в кінці минулого року. Наскільки серйозні його наміри?

- Я з ним з цього приводу не спілкувався. За цінами 2017 року, вартість нового спорткомплексу оцінювалася в 90 млн грн. У Вінниці - в парку Інтеграл по вул. Чехова - планується побудувати об'єкт, менший за розмірами, шляхом співфінансування з державного, обласного та міського бюджетів. При цьому після виготовлення проектно-кошторисної документації вартість зросла до 396 мільйонів.

Я читав про наміри Бродського, але не ставлюся до цього серйозно і не зовсім розумію необхідність такого гігантського комплексу - на 10 тисяч. Для порівняння, зали Палацу офіцерів або облмуздрамтеатру ім. Садовського вміщають по 1 тисячі глядачів.

Заповнити десятитисячник буде вкрай складно. Суть спорткомплексу не тільки у проведенні змагань. Його потрібно утримувати - платити за опалення, воду, електроенергію та інше. І це обходиться дуже дорого. Спортивні заходи, які проводяться переважно у вихідні, дозволяють покрити лише невелику частину витрат. Тому в такому приміщенні повинні проводитися концерти. Так роблять в усьому світі.

Більш того, графік всіх заходівув спорткомплексі повинен бути розписаний від ранку до вечора. Там повинні проводитися тренування дитячо-юнацьких шкіл та змагання будь-яких рівнів. Для прикладу, зараз у Вінниці проводяться 46 змагань загальноукраїнського рівня, і з кожним роком кількість буде збільшуватися. Але цього не достатньо.

- Назвіть основні проблеми вінницьких ДЮСШ, які не дозволяють регіону стати в ряд з лідерами вітчизняного спорту...

- Некоректне запитання. На даний момент три наші школи - дві міські та одна обласна - знаходяться в десятці кращих по своїм видам спорту в Україні. Ми знаходимося в лідерах другої групи регіонів.

Одним з чинників падіння результатів деяких закладів, на мою думку, є інертність керівництва. Я борюся з цим.

Як приклад приведу СДЮСШ олімпійського резерву з веслування на байдарках ім. Юлії Рябчинської. Зараз підготовлено рішення облради про закриття там відділення слалому. Потім же не відкриємо його. Я вмовляв депутатів зняти це питання.

 Як можна на сесії закривати відділення, коли, навпаки, потрібно відкривати нові? Я вважаю, що директор категорично не хоче розвитку школи. Він домігся того, що у школи зняли вищу категорію. Спеціальна комісія управління визнала, що він не відповідає займаній посаді. Але як і раніше працює. Проблема в кадрах.

У півтора мільйона обійшовся проект спорудження корпусу в цій школі з приміщенням для елінгу та міні-готелю. Але цим доводиться займатися мені, а не керівництву школи.

 На іншому березі Південного Бугу знаходиться міська школа з веслування, яку очолює молодий та ініціативний керівник. Там робляться ремонти, створюються нові тренувальні майданчики та багато іншого.

Якщо взяти спорткомплекс «Здоров'я», то там нічого не змінювалося, поки не змінився директор. Інший приклад. В школу стрільби ми вклали коштів не більше, ніж в СДЮСШ з веслування. Всього-на-всього купили електронні мішені, гвинтівки, створили умови, і вона тепер найкраща в області за набраними очками і результатами. Хокей на траві займає друге місце.

- З приводу очок. Як вважаєте, пріоритет повинен робитися на всі види спорту, в яких є фахівці, або варто віддавати перевагу тим, які представлені на Олімпійських іграх?

- Участь в Олімпійських іграх - мрія більшості початківців-спортсменів. З 24 тисяч вихованців ДЮСШ двадцять тисяч дітей займаються олімпійськими видами спорту. Я вважаю, що вони повинні бути в пріоритеті. У деяких регіонах «заробляють» очки, роблячи ставку на нові неолімпійські види. Навіть заради результатів, я не вважаю це правильним.

- Завершивши спортивну кар'єру, Ви зайнялися бізнесом, торгували велосипедами. Поки не перейшли на держслужбу... Сьогодні в мерії Вінниці намагаються прищепити жителям міста любов до двоколісного транспорту. Як вважаєте, наскільки реально, щоб люди пересіли з автомобілів або тролейбусів на велосипеди?

- Цілком реально. Для цього потрібно лише створити умови. Як тільки почав функціонувати муніципальний прокат, ним користувалось до 300 чоловік в день. І чиновники пересядуть, але має пройти час. Необхідно, щоб змінився менталітет.

 Особисто мені незручно їздити на роботу велосипедом зі Старого міста. Доводиться брати з собою документи. Навіть в рюкзаку їх не завжди перевезеш. Плюс особливості рельєфу. Якби він був рівний, інша справа. А якщо з гірки спускатися і підніматися на велосипеді, то потім приїдеш в такому вигляді, який явно не відповідає чиновнику. Але в цілому вінничани активно користуються велосипедами. Їх уже привчили.

- Реалізація велосипедів збільшується?

- Однозначно. Проблема тільки в тому, що завозяться беушні з Європи. І вони користуються великим попитом. Таким чином, середній рівень велосипедів у нас знижується. Я вважаю, що їзда на велосипеді повинна приносити задоволення, а двоколісний аналог «євроблях» це не забезпечить.

- Скільки має коштувати середній велосипед?

- Техніка, яку можна вважати нормальним велосипедом і яка не зламається на наступний день, орієнтовно коштує 500 доларів.

- Чому приділяєте вільний час?

 - Сім'ї. На вихідні намагаюся виїхати з міста. Періодично для підтримки форми і духу можу лісом проїхатися на велосипеді 40-50 кілометрів.

За матеріалами "Реал", Ігор Заіковатий