ОБСТРІЛИ… БЛЕКАУТИ… ТРИВОГИ… Йшов 5-й рік широкомасштабного вторгнення росії в Україну…
Кожна дитина в Україні має право на освіту - держава це гарантує…
Але навчання під час війни - це зовсім не про навчання та знання!
Останнім часом досить складно згадати, коли в наших дітей були повноцінні уроки - без повітряних тривог, стресу та дистанційки.
І незалежно від того, була тривога чи ні, вели урок чи ні, було пояснення матеріалу чи лише дали завдання на самоопрацювання - діти підуть здавати НМТ і будувати своє майбутнє.
Може хтось знає, а на НМТ, часом, не збираються ввести такі варіанти відповідей, як «Була тривога» або «Був асинхронний урок», “Ця тема була на самоопрацюванні” та “Дякую за розуміння”?
Чи можлива якісна освіта під час війни? Що робити дітям та їхнім батькам?
Організація навчального процесу в період воєнного стану заслуговує на окрему увагу! У деяких закладах освіти відсутність комунікації між адміністрацією закладу та батьками просто зашкалює!
Пʼятий рік широкомасштабного вторгнення… Сьомий рік, як наші діти та вчителі познайомилися з дистанційним навчанням, а разом з ним - із систематичним самоопрацюванням матеріалу та, відповідно, величезними проґалинами у навчанні.
Якісна освіта та війна - терміни, які дуже складно поєднати.
На жаль, наші діти стали заручниками ситуації, абсурдність якої полягає у тому, що незалежно від того, проводився урок чи завадила тривога; були пояснення чи матеріал був на самоопрацюванні - учень має виконати завдання та отримати оцінку.
Незалежно від того, був урок чи тривога, вчитель отримає зарплату - і це зрозуміло, адже людина була на роботі. Також відсутня різниця у зарплаті між уроком, проведеним синхронно та асинхронно.
Коли ж батьки піднімають питання, що потрібно більше уваги приділяти урокам за пріоритетами, то виявляється, що ВСІ уроки важливі.
Виникає питання - чи можна на один «щабель» поставити, наприклад, математику і фізкультуру; мову і трудове навчання?
Спробуйте, наприклад, вивчити англійську мову в асинхронному форматі або постійно проводити фізкультуру в синхронному…
Де межа адекватності? Турбота про учнів? Де врешті-решт та сама справедливість по відношенню до вчителів - чому один вчитель має хотіти вести урок синхронно, у той час, як його колега постійно “працює” асинхронно, отримуючи при цьому однакову заробітну плату за урок?!
Як розпізнати серед вчительської автономії невиконання посадових інструкцій? Чи може не відбутися урок, бо у вчителя вдома немає світла чи інтернету?
Чому до цього часу відсутній офіційний ресурс МОН з повним курсом відеоуроків по кожному предмету шкільної програми?
Чому в учнів відсутнє право вибору пріоритетних предметів з можливістю підключення до дистанційних уроків паралельного класу?
Безліч запитань, на які ні учні, ні їхні батьки не мають відповідей.
Також є величезне питання до канікул! Ніхто не в змозі спрогнозувати обстріли, але всі чітко розуміють, що світловий день у “жовтні” довший, ніж у грудні!
Чому на державному рівні не перенести канікули? - Ні, не вкрасти у дітей відпочинок, а дати їм можливість вчитися! З попередніх років ми знаємо, що то таке - навчатися у темряві, коли можливі блекаути…
Це, до речі, також стосується і літніх канікул!
Щодо тривоги: Чомусь заклади освіти моніторять тривогу лише в моменті - тут і зараз?! Дистанційка оголошується лише тоді, коли в класах по “2-3” учні… Чому адміністрація закладу освіти змушена моніторити НЕофіційні додатки і вгадувати, запускати навчальний процес, а це у тому ж числі підвіз і харчування учнів, чи перейти на дистанційне навчання!
В деяких регіонах вдома, під час тривоги, дитина може хоч щось робити, а в школі - тільки сидіти у задушливому приміщенні, де дуже голосно, бо в укриттях навчання НЕМАЄ!
А якщо тривога затяжна, то так цілий день - на стільчику…
Виникає питання: Чому на пʼятому році широкомасштабного вторгнення відсутні офіційні джерела з прогнозуванням ймовірних загроз (на годину-дві)?
А ще давайте поговоримо про Нову Українську Школу! Девʼятий рік ми плекаємо реформу НУШ, завдяки якій діти будуть вчитися не 11 років, а 12.
Так, завдяки цій реформі у школах покращили матеріально-технічну базу, але... Дуже круто мати в школі, наприклад, інтерактивну дошку, але не використовувати її… А ще - класно мати ноутбук і не проводити синхронні уроки…
А потім, щоб дітям було простіше, ЗНО замінити на НМТ. Наразі намагаються спростити НМТ - зробити так звану «ведмежу послугу», яка обовʼязково наздожене всіх нас у майбутньому.
Полегшувати «життя» дітям потрібно ЛИШЕ знаннями, а для цього треба працювати над тим, щоб покращити якість надання освітніх послуг.
Є речі, які від нас не залежать! Наприклад, ми не можемо зупинити війну… Але дорослі зобовʼязані подумати і організувати навчальний процес так, щоб діти мали можливість вчитися!
Підростає покоління, яке, на жаль, не отримує якісні освітні послуги.
А що далі?! - А далі… напевно, настав час Міністерству освіти та науки України розробити механізм/алгоритм виходу з навчальної кризи та почати надавати дійсно якісну освітню послугу! Навіть назва вже готова: ННТ (Навчання, Немає Тривоги!)
Памʼятаймо: Освічена нація - це успішна країна!
