Поява різноманітних методик лікування офтальмологічних захворювань далеко не завжди призводить до позитивного результату. Й не тому, що вони недосконалі. Люди починають рідше ходити до лікарів, сподіваючись на дієвість препаратів, що нерідко призводить до того, що, наприклад, глаукома стає настільки запущеною, що й операція потім не дає бажаного результату. Ця тема більш актуальна для людей старшого віку. Хоча, як пояснює завідувачка відділення мікрохірургії ока Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Пирогова, кандидат медичних наук Наталія Капшук, передумови до появи недуг виникають набагато раніше.
- Наталіє Іванівно, сьогодні на проблеми із зором скаржиться більшість людей. Причому, різного віку. Медики кажуть, що остеохондроз - це розплата за прямоходіння. Офтальмологічні порушення пояснюються цивілізаційними процесами?
- Скоріше за все так. Поширення девайсів і гаджетів, якими діти з пелюшок навчилися користуватися, причому, краще, ніж наше покоління, відбивається на зорі. Це відбувається, тому що порушується правильний спосіб життя. Це перше. Люди більше знаходяться за комп'ютером і позбавляються необхідних фізичних навантажень.
Друге - це те, що в раціоні відчувається дефіцит натуральних продуктів. Чим далі ми будемо рухатися до європейських форматів, тим більше в меню буде «напівштучних» продуктів. Організм від них не отримує достатньої кількості вітамінів і мінералів для нормального функціонування органу зору.
Третім моментом я б назвала зростання супутніх патологій, в першу чергу, діабету. Ендокринологи починають дуже тісно працювати з офтальмологами. Це світова тенденція. Цукровий діабет визнають глобальною епідемією. Його прогресування пояснюється спадковістю і хронічними стресовими ситуаціями. Так ось, на тлі зростання захворюваності на гіпертонічну хворобу та цукровий діабет, збільшується кількість ускладнень цих хвороб з боку очей. На сьогоднішній день лідером в статистиці очної інвалідності є патологія сітківки, яка пов'язана з підвищеним артеріальним тиском, рівнем цукру і ендоваскулярними порушеннями.
На другому місці серед причин інвалідності - глаукома. Незмінно... Це тихий вбивця зорового нерва. У світі близько 80 мільйонів хворих на це захворювання. Клінічні дослідження ряду університетів вказують на те, що їх кількість буде зростати.
Це безсимптомне захворювання, яке тривалий час протікає безболісно для людини. Ранні стадії офтальмолог може виявити лише при проведенні профілактичного медогляду, який проводиться щорічно після 40 років. В іншому випадку, характерні симптоми з'являються на пізніх стадіях захворювання, коли більша частина зорового нерва атрофована і оживити нежиттєздатні волокна, а з ними і повернути втрачені зорові функції практично неможливо. У цей період захворювання хворі скаржаться на затуманення або погіршення зору аж до повної сліпоти, болі в оці або відповідній половині голови.
- Якщо порівняти покоління сьогоднішніх пенсіонерів і їхніх онуків, то в відносних величинах наскільки погіршився зір середньостатистичного українця за умовно 4-5 десятиліть?
- Насправді складно говорити про динаміку і передбачити відсоток порушень в майбутньому у молодого покоління. Поясню на прикладі короткозорості. У нинішнього покоління дітей є широкий вибір корекції. Раніше єдиним способом вважалося носіння окулярів. Зараз до них додалися не тільки контактні лінзи. Є нічні лінзи, які одягаються лише на період сну. Це дозволяє лікувати викривлення рогівки за рахунок тиску на неї. Днем дитина ходить без окулярів, а нічне лікування вирівнює рогівку. Крім того, молодим людям до 40 років пропонують ексімер-лазерну корекцію, яка допомагає нейтралізувати певні ступені аметропій і астигматизму. У той же час, на сьогоднішній день хворим з такою патологією в більш старшому віці пропонується рефракційна заміна кришталика, яка дає пацієнту можливість повноцінного сприйняття навколишнього світу і активного способу життя.
Еще зупинюся на глаукомі. Я люблю цю тему, глибоко нею цікавлюся. Нещодавно дізналася про дослідження зарубіжних колег, яке стосувалося вивчення результатів операцій в різні періоди. Проводився аналіз прооперованих пацієнтів в періоди 2005-06 і 2016-17 років. Первинно зверталися пацієнти в одному і тому ж віці. Переважно в 60-66 років. Але раніше пацієнти відразу ж оперувались, і по сьогоднішній день вони залишаються зрячими, так як функції зору стійко стабілізувалися після операції. Тепер же збільшені можливості консервативного лікування.
Змінилися протоколи і пацієнтам пропонують велику різноманітність крапель - від оригінальних препаратів до дженериків. На сьогоднішній день в арсеналі лікаря-офтальмолога широкий вибір антиглаукомних препаратів, що безсумнівно затягує консервативний період лікування і відтерміновує своєчасне хірургічне лікування. А адже саме антиглаукомна операція забезпечує стійку компенсацію внутрішньоочного тиску і стабілізацію зорових функцій. У висновках цих досліджень вказується, що в 2005-06 роках глаукома оперувалася на початковому етапі, а зараз операції роблять на 3-й стадії, коли недуга запущена.
Причому, післяопераційний період протікає вкрай важко через те, що організм «затоплений» гіпотензивними краплями, в складі яких містяться консерванти, а вони призводять до ускладнень після хірургічного втручання. Виходить, що на сьогоднішній день створено багато методик, які як би допомагають лікувати, але знову ж таки це не панацея, а палиця з двома кінцями. Роль лікаря в даній ситуації - лавірувати, максимально точно обстежити і чітко визначити найбільш оптимальний варіант лікування в кожному конкретному випадку.
- Особисто Ви на зір не скаржитеся?
- Знаєте, так. Скаржуся на втому після операцій або робочого дня. Півжиття проходить під щілинною лампою і мікроскопом, на якому дивлюся пацієнтів. Тому намагаюся потім робити спеціальні вправи для очей, наприклад, поперемінно дивитися у близь і вдалину. Ми зіткнулися з тим фактом, що хворі на глаукому з глибинки направляються в запущених стадіях захворювання, коли велика частина зорових функцій втрачена і повернути їх не представляється можливим. У зв'язку з цим ми з колегами організували безкоштовні виїзди бригади офтальмологів в райцентри і села для раннього виявлення хворих з глаукомою і іншими важкими захворюваннями органу зору. При цих виїздах ми обстежуємо близько 200-250 чоловік, 30-40% з яких спрямовується на більш глибоке, детальне обстеження і лікування у відділення мікрохірургії ока ВОКЛ ім. М.І. Пирогова. Решта пацієнтів отримують наші рекомендації для подальшого лікування за місцем проживання.
- Розкажіть про себе, чому вирішили вибрати цю професію?
- Я з докторської сім'ї. Виросла в Тиврові, там закінчила середню школу. Коли я була маленькою, моя мама проходила цикл підвищення кваліфікації в Одесі, де побувала в музеї академіка Філатова. Екскурсія справила дуже яскраві враження ще й з тієї причини, що проводила її Варвара Скородинського - дружина великого офтальмолога. Саме академік В.П.Філатов зробив першу в нашій країні пересадку рогівки. Емоції мами про побачене і розповіді про повернення людям зору мене вразили, а коли вступила до медінституту, захопилася цією наукою. Студенткою я пішла в гурток очних хвороб, брала участь в наукових конференціях, а потім бігала на чергування в це відділення. Далі інтернатура... З 1996 року я працюю тільки тут. Відділення і мої наставники зробили мене тим, ким я є сьогодні.
- Люди похилого віку часто обмінюються думками щодо того, де краще міняти кришталик і коли варто лікувати катаракту. Що порадите?
- Коли я закінчувала інтернатуру, застосовувалися зовсім інші методики - з великими розрізами і накладанням швів. Спочатку око залишали без кришталика, а потім пацієнтам почали вставляти імпланти. Я не застала, але мені розповідали, що на базі нашого відділення з щурячих хвостів робили шовний матеріал, що розсмоктується. Тоді офтальмологи говорили пацієнтам, що у них «ще не дозріла катаракта» і рано оперуватися. Люди чекали до повної «темної ночі».
Показання до хірургії катаракти на сьогоднішній день розширилися. Немає необхідності займати вичікувальну тактику щодо дозрівання катаракти. Якщо катаракта заважає виконанню звичайних побутових, професійних функцій, то не потрібно тягнути з рішенням. Коли у віці після 45-50 років є астигматизм високого або середнього ступеня, ми можемо запропонувати рефракційну заміну кришталика.
Торичний кришталик нейтралізує всі наявні недоліки. Повернуся до хірургії катаракти. Зараз вона робиться через прокол 1,2-2 мм, без шву і займає 5-7 хвилин. Це безболісна операція. Не потрібні уколи. Людина відчуває, що ллється вода. На місце натурального ставиться штучний кришталик, який спеціально підбирається під пацієнта.
- Часто пацієнти скаржаться на те, що операція не принесла очікуваного результату?
- Таке буває рідко. Зазвичай це відбувається, коли довго капають краплі і сподіваються, що глаукома не буде прогресувати. Поясню, «тримати» катаракту в оці не потрібно. Дозріваючи, вона тягне, як сніжний ком, масу супутньої патології. Може виникнути глаукома. Якщо приєднається підвищений тиск, то людина стане втрачати зір не через катаракту, а з вини глаукоми.
Коли ми оперуємо катаракту, то повертаємо зір, але з глаукомою його пацієнту повернути ми вже не можемо. Вона невиліковна. Тому перед тим, як запропонувати лікування, ми промовляємо з пацієнтом багато разів передбачуваний результат лікування, поки він і його родичі нас не почують.
- На катаракту приречені все?
- Ні. Якщо людина веде здоровий спосіб життя, правильно харчується, не зловживає куривом, алкоголем, приймає досить води, не хворіє хронічними недугами, немає спадкової схильності, високі шанси, що цих захворювань не буде. При цьому хочу звернути увагу, що сонцезахисні окуляри в сонячну погоду носити потрібно в обов'язковому порядку. Очі потребують додаткового захисту від агресивних променів. Крім того, хочу нагадати про те, що профілактикою захворювань очей є здоровий спосіб життя. Після 30 років слід регулярно брати напрямок у сімейного лікаря до офтальмолога і щорічно проходити повне обстеження, щоб знати відправну точку розвитку патології. Чим раніше ми побачимо проблему, тим простіше сконцентрувати лікувальні заходи на неї, і продовжити «зрячий» період у разі, наприклад, глаукоми, як хронічного прогресуючого захворювання.
- Лазерна корекція зору є одним з найбільш рекламованих методів. Багато офтальмологів її не рекомендують, запевняючи, що це обернеться погіршенням зору. Які плюси і мінуси методики?
- Почну з того, що ексімер-лазерна корекція для України - це молода методика і застосовується протягом останніх 7-10 років. Віддалені результати її використання в Україні тільки з'являються. Головний плюс в тому, що люди, які приречені на окуляри, їх знімають. Вони абсолютно нормально бачать світ. Але потрібно подумати, що колись тобі буде 50-60 років, і в цьому віці може виникнути катаракта, а розрахувати кришталик пацієнтові, якому проведена була ексімер-лазерна корекція, вкрай важко.
У таких людей обмежений вибір по інтраокулярній корекції. Найпопулярнішу мультифакальну лінзу з декількома фокусними відстаннями, щоб відмінно бачити як поблизу, так і на великій відстані, їм запропонувати не можна. У мене були такі пацієнти. Після тривалого дослідження я не змогла зважитися на те, щоб поставити їм таку лінзу. Пропоную тільки монофакальну лінзу. Людина відмінно буде бачити вдалину, а коли потрібно дивитися зблизька, стане одягати окуляри.
- Чому приділяєте вільний час?
- Сім'ї, дітям... Синові 24 роки, він теж лікар, проходить інтернатуру з нейрохірургії. Дочці - 14 років. Ми дуже любимо подорожувати і по Україні, і за кордоном. Намагаємося поєднувати корисне з приємним. В цьому році я почала свою відпустку зі Всесвітнього конгресу глауматологів в Гельсінкі. Було багато цікавих зустрічей і обговорень методик, включаючи ту, яку я впровадила в відділенні. Це малоінвазивна хірургія глаукоми, яка полягає в плазмовій абляції трабекулярної зони дренажної системи ока, яка стоїть на шляху внутрішньоочної рідини. Вона у хворих «забита», в результаті чого і виникає підвищення внутрішньоочного тиску.
Методіка поширена в США і Європі. Багато центрів її застосовують. В Україні ж використовують тільки в відділенні глаукоми і катаракти інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В. Філатова і нашому відділенні. Ми можемо запропонувати вінничанам цю методику. Ми з сім'єю дуже любимо лижі. Ще з дитинства нас з братом тато до них привчив. Кожні вихідні в ліс ходили на звичайних бігових лижах.
Незважаючи на 15-річний стаж уже гірських лиж і вивчення всіх трас в «Буковелі», останніми роками відвідуємо спеціальну школу для гірськолижників. Дуже цікаво і пізнавально. Спочатку вважали себе суперкрутими лижниками, а потім зрозуміли, що це далеко не так, і потрібно вчитися, як правильно стояти. Влітку любимо їзду на велосипедах. Навіть робили «рейди» - їздили з чоловіком на дачу в Тиврові берегом Південного Бугу, і Петрик до друзів теж ... Маршрутів багато придумали. А ще обожнюю великий теніс. Намагаємося знаходити час...
За матералами Ігоря ЗАІКОВАТОГО, "РЕАЛ"
