Українські сили просунулися не менш ніж на 20 км углиб окупованої території на північ від Ізюму у бік Куп'янська та 6-7 вересня відбили близько 400 квадратних кілометрів. Про це повідомили експерти американського Інституту вивчення війни (ISW).

Тактичний сюрприз

Збройні сили України вміло використовують розгортання російських військ далеко від Ізюма й Харкова, щоб відвоювати територію та загрожувати російським наземним лініям зв'язку в цьому районі. Такі дії викликають деморалізовану реакцію пропагандистів із РФ.

На це вказують в американському Інституті вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW). Аналітики вважають, що ЗСУ на південному сході Харківщини можуть використовувати перекидання окупантів на Південну вісь для проведення авантюристичного, але дуже ефективного контрнаступу на північний захід від Ізюму.

«Українські сили, ймовірно, вдалися до тактичної раптовості, щоб 7 вересня просунутися щонайменше на 20 км углиб території, яка утримується Росією, в східній частині Харківської області, й відбивши приблизно 400 квадратних кілометрів», – зазначають експерти.

Раніше російські джерела стверджували, що війська РФ почали перекидати до цього району підкріплення для захисту від наступу Сил оборони України. Угруповання окупантів там, ймовірно, було недостатньо укомплектованим через попередні розгортання ворожих військ для підтримки зусиль із захоплення решти частини Донецької області та підтримки південного напрямку.

В ISW підкреслюють, що операції ЗСУ в Херсонській області змусили російські сили змістити акцент на південь. А це дозволило українським захисникам розпочати локальні, але дуже ефективні контратаки в районі Ізюма.

Істерія від блогерів та мовчання Кремля

Наразі все чіткіше проглядається «війна башт Кремля». Військово-політичне керівництво на чолі з Путіним намагається не помічати подій на Харківщині. Сам диктатор майже ніколи не згадував регіон, і тепер не міняє традицію.

Між тим, численні воєнкори, диванні блогери та телеграм-канали з мільйонною аудиторією, які без сумнівів контролюються ФСБ РФ, перетворились на головні джерела інформації щодо ситуації на Харківщині. Тим більше, що офіційна позиція України – зберігати тишу.

Приміром, «Россия 24/7» вказує, що «всі жертви будуть марні, якщо ЗСУ зайдуть в Ізюм». Фактично російське суспільство підводять до того, що після втрати Балаклії, Ізюм буде наступним, адже його контроль дозволяв утримувати весь південний схід Харківщини та зв’язки з Куп’янськом, розташованим значно далі на схід. І росіяни визнають, що гинуть тисячі «наших військових».

Як ЗСУ знищили Су-25 окупантів у селі Волохів Яр поблизу Балаклії на Харківщині

«Спецоперація йде за планом», або клешні рака

Редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов навіть зібрав найбільш смачні репліки з російських ЗМІ. Він навів меседжі прокремлівського видання Readovka з мільйоном передплатників у телеграмі, яке активно пропагує агресію проти України, та опубліковану ним карту наступальної операції ЗСУ. Згідно з нею, українські війська 6 вересня завдали одночасно чотирьох ударів.

Два дні тому всі російські пропагандисти репостили «Жодної паніки немає», а на третій - різка «зміна повістки». Читаючи свіжі відомості від російських ЗМІ, окупанти мають пакувати валізи… Адже з Москви передають, що у сил Західного військового округу ЗС РФ навколо Ізюму все вкрай погано. Завдано ударів по кільком напрямкам.

Удар номер 1. Вихідним районом зосередження українських військ росіяни намалювали село Пришиб. Українські війська, судячи з карти, прорвали оборону російської армії в районі Пришиба, звільнили важливий вузол доріг Волохів Яр, звільнили Семенівку, і за два дні підійшли до селища Шевченкове. Це дуже високі темпи прориву, тим більше враховуючи, що цей шлях війська повинні були пройти в розгорнутих бойових порядках, вступаючи в бій з противником, що обороняється, по пересіченій місцевості, не маючи можливості йти безпосередньо. Якщо міряти прямо - прорвалися більш ніж на 30 кілометрів, а судячи з рельєфу та необхідності петляти дорогами, то наступаючи на Шевченкове частинам довелося подолати понад 45 км. Напрочуд дивно таке визнання бачити від росіян. Невже це може бути правдою? Темпи бліцкригу. Українське командування, вважає противник, завдало удару не безпосередньо по найкоротшому шляху, а глибоко в обхід. Виходить, малює противник, що українці спочатку створили загрозу Балаклії, що викликало паніку в російських медіа та соцмережах, і поки противник рятував напівоточене угруповання, головні сили ЗСУ просувалися на Шевченкове.

Судячи з карти, Шевченкове - це точка зв'язності всіх дій ЗС РФ у районі Ізюма. Ключовий вузол комунікацій, контроль якого забезпечує контроль усіх операцій у цьому районі. Вихід на Куп'янськ означатиме повне оточення російського угруповання під Ізюмом, а звільнення Шевченкового означатиме розгром ізюмського угруповання, оперативне оточення, і російські дивізії будуть змушені швидко тікати.

Для попередження контратаки російських військ із району Ізюма, українські війська, судячи з російських даних, вийшли до району села Бригадівка. Цей удар загрожує глибшим охопленням угрупованню в Балаклії, оскільки від Бригадирівки зручна траса йде прямо на село Веселе, що означає швидку можливість звільнення українцями Ізюма.

Удар номер 2. Лобова атака з району Чкаловського на Шевченкове. Удар допоміжний, який скував оборону і не дозволив ворогові організовано відступити до самого міста.

Удар номер 3. Удар з району Пришиба на північ від Балаклії. Удар виконав два завдання - створив загрозу захоплення Балаклії, ввів в оману російське командування щодо справжньої мети прориву, і одночасно прикриває фланг ударного угрупування, яке атакує Шевченкове.

За даними противника, українські війська ударом на північ від Балаклеї звільнили Вербівку, Яковлівку і зайняли північну околицю Балаклеї, де розташований колишній арсенал ЗСУ. Там велика кількість надійних бункерів, які можуть сховати значну кількість військ від обстрілів. Якщо це так, то значить, як пишуть багато російських джерел, це по суті означає оперативне оточення Балаклеї, і загрожує повним оточенням міста.

Удар номер 4. Удар із району н.п. Байрак та Гусарівки на Нову Гусарівку та південну околицю Балаклії.

Друга південна клешня оточення Балаклії. Судячи з російських даних, наші війська вийшли до траси Балаклія - ​​Савинці, а це означає, що, як мінімум, з'являється можливість вогневого контролю єдиної магістралі постачання російських військ.

Якщо ця російська карта, яка тиражується за всіма російськими медіа, відображає реальну обстановку, то наші воїни показали приголомшливу витривалість і боєздатність, оскільки силами нашої піхоти прорвано оборону ворога, який у багато разів перевершує в танках, артилерії, авіації, боєприпасах.

Внаслідок раптового глибокого прориву ЗСУ росіяни зазнають величезних втрат. Тільки на фото та відео, що потрапили в інтернет за 7 вересня, вже зафіксовано понад 40 російських військових, які були повністю деморалізовані і здалися в полон, щоб зберегти собі життя. Звертає увагу, що українці поводяться з полоненими ввічливо, всіх знімають на відео, обіцяють зберегти життя та обміняти.

Чому? «Війна башт Кремля»

Навіть поява карти наступу ЗСУ у росЗМІ та детальне пояснення провалу окупаційних підрозділів, запевнення, що це «не Курська дуга» у окремих блогерів та багато інших «ідей» свідчать про те, що пересічних росіян готують до «жестів доброї волі», що Харківщина не у пріоритеті.

Потужна «армія тих, хто пише», перебуваючи у Москві, але маючи «достовірну інформацію з фронтів» перехопила ініціативу у головних спікерів Червоної площі. Чому? Підкилимні ігри у Кремлі – хронічний процес. Проте здається, що нині вони виходять у певну «гарячу фазу». Отже, або у владних коридорах близькі до зміни відповідальних осіб, або активно там підштовхують до змін. Можна припустити, що у найближчі часи підкилимні ігри стануть більш відкритими.