Сімейні лікарі, які підписали декларації та працюють по системі «гроші йдуть за пацієнтом» за липень отримали підвищені у кілька разів виплати. Але не всі. У половині центрів первинної медико-соціальної допомоги Вінниччини, як і раніше медикам заплатили в середньому по 4 тисячі. То не дотримали слова на рівні держави, або можливо причина у саботажі на місцевому рівні? Як виявилося медичні працівники, які «втратили» кошти та «втрачатимуть» їх надалі, мають поставити це питання не голові МОЗ, а депутатам райради чи керівникам закладів, у яких працюють.
За законом «Про фінансові гарантії медобслуговування населення» та відповідних постанов уряду, з 1 липня на заклади, які уклали угоди з Національної служби здоров’я (НСЗ) виділяється не державна субвенція, а кошти за надані медичні послуги. Як зазначають у Мінздраві, по державі 255,3 млн грн. від НСЗ згідно з тарифами перераховано до 161 ЦПМСД.
Наприклад, у Немирові, що на Вінниччині, в закладі, яке виконало усі умови, зарплатня сімейного лікаря зросла з 5 600 до 11 460 грн., а медсестри замість «символічних» 3-4 тисяч отримують 60% зарплатні лікаря, з яким працюють. У сусідньому Тульчині медики не відчули змін. Вони отримали стільки ж, як в червні, хоча працюють і декларації підписують.
Чим немирівські лікарі кращі за тульчинських? NaПарижі спробував дізнатися. Як виявляється, з 47 закладів «первинки» неприбутковими підприємствами стали лише 44. А це перша умова «входження» до програми НСЗ. Чому не всі змінили форму? Деякі райради категорично відмовляються підтримати таке рішення. Тільки 23 «первинки» все як слід зробили вчасно, тому їх працівники вже в липні отримали більше. В інших зволікали, розмірковували чи не хотіли реформу».
Можна припустити, що через популістські «заклики» окремих політиків-депутатів та недолугість інших, місцеві ЦПСМД залишаються у «старому» статусі. Мова йде про понад два десятки закладів, які запізнилися і лише починають звертатися до НСЗ після погодження усіх процедур на місці.
У найгіршому стані три заклади. З нульової відмітки не зрушили у Чернятинський амбулаторії загальної практики, Шаргородській та Жданівській ЦПМСД. Звісно, це право місцевого дипкорпусу надавати згоду на рух або ні. Але медики мають знати, кому завдячувати «низькою» платнею можливо до кінця року.
Окрім рішення райрад, місцеві очільники мають оформити документи та подати їх до Нацслужби, а медики потурбуватися про підписання декларацій. Знову ж таки не всі виконали цю процедуру. Деякі лише в процесі виконання. В департаменті охорони здоров’я Вінницької ОДА наголосили, що до 1 жовтня планується підписання НСЗ угод з 20 закладами «первинки». Таким чином, якщо «стосунки» між Нацслужбою і медичними підприємствами складуться, то медики отримають підвищену «жовтневу» зарплатню. А поки лікарі та медсестри можуть тільки заздрити своїм колегам з інших районів. Як тульчинські медики немирівським.
В більшості випадків там, де працюють по програмі НСЗ, медики мають бути задоволені результатом. В середньому зарплатня сімейного лікаря у вінницькому ЦПМСД №4 склала 19,6 тисяч, Іллінецькій міській «первинці» - 15,5 тисяч, Ладижинській – 15,1, Барській – 13,8, а Калинівській – 13.
Пацієнти жартують, що узагальнення нагадує про «середню температуру по лікарні». Навіть, якщо відмовитися під середніх показників, то приміром, 12 лікарів у Барі отримують від 15 до 18 тисячна місяць, а 16 їх колег – від 11 до 15 тисяч. В Іллінцях одному лікарю нараховано понад 15 тис. грн., а шістьом – від 11 до 15 тисяч. Загалом по Вінниччині 6 сімейним лікарям нарахували зарплатню у розмірі понад 18 тисяч гривень. Звісно, на суму впливає кількість пацієнтів. Беззаперечним лідером в регіоні вважається Калинівський міський ЦПМСД, де підписано понад 100% декларацій, тобто окрім «своїх» лікуватися у калинівчан бажать жителі сусідніх сел.
Таким чином важко заперечити, що реформа первинної ланки не працює, принаймні у площині підвищення зарплатні сімейним лікарям і медсестрам. Інша справа, що в деяких районах її намагаються гальмувати. Зазвичай політики місцевого калібру заради популізму та ситуативного зиску нехтують інтересами не лише медпрацівників, а й громади загалом, тому що через низьку оплату фахівці звільняються, а знайти на їхнє місце інших, занадто складно.
