Друга річниця проведення Об’єднавчого собору, що передував наданню Томосу та створенню помісної православної церкви, пройшла майже не поміченою як на загальнонаціональному, так і регіональному рівні. З появою ПЦУ Вінниччина опинилася у фарватері процесу переходу до неї громад. Через це фактично розпочалися «битви» за храми та судові процеси з оскарження реєстрації нових громад. Начальник управління у справах національностей та релігій Вінницької ОДА Ігор Салецький залишається чи не єдиною фігурою, до якого виникає найбільше «претензій» з боку Московського патріархату. Левову частку робочого часу він витрачає на судові засідання, де виступає відповідачем чи третьою стороною…

«Управління було залучено до 78 судових процесів. Більшість виграли»

- Пане Ігорю, з 2018 року почався процес переходу релігійних громад і храмів з УПЦ МП до ПЦУ. Протягом 2020 року він дещо «в тіні». Скільки нині громад у ПЦУ і чи відбуваються зібрання громад та юридичне оформлення переходу протягом цього року? Адже здається, що зі зміною влади в державі та області процес пригальмовано…

- Із 2018-го почався процес обговорення питання підлеглості релігійних громад і перехід у підпорядкування ПЦУ. Лише після того, як відбувся Об’єднавчий собор і була створена Православна Церква України, а в січні 2019 року Вселенським патріархом було надано Томос про автокефалію, ВР прийняла відповідний закон щодо зміни конфесії та визначено алгоритм, процес рушив.

На сьогоднішній день у Вінницькій області діє три єпархії ПЦУ: Вінницько-Барська на чолі з митрополитом Симеоном, Вінницько-Брацлавська, яку очолює митрополит Роман, і Вінницько-Тульчинська під керівництвом архієпископа Михаїла. Протягом цього періоду утворено близько 450 релігійних громад ПЦУ, в тому числі колишніх громад УАПЦ, УПЦ КП і ті, що були в єдності з Московським патріархатом.       

За цей період до управління надійшло 78 заяв щодо зміни релігійними громадами своєї підлеглості, щодо визнання недійсними загальних зборів членів релігійної громади, які прийняли таке рішення, щодо визнання недійсним наказів по управлінню, які стосувалися реєстрації статутів нових громад, а також внесення змін в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) щодо відомостей про релігійну громаду.

Протягом 2020 року були поодинокі випадки реєстрації окремих релігійних громад ПЦУ. Тим часом, десь будуються храми «з нуля», десь органи місцевого самоврядування виділяли приміщення для молитовних зібрань.

Якщо підвести риску, то на сьогодні на Вінниччині існує близько 900 громад УПЦ МП і майже 450 громад ПЦУ.

- Більше року тривають суди щодо визнання громад ПЦУ за позовами представників Московського патріархату. Скільки таких справ зараз розглядається?

- Із другого кварталу 2019 року почались судові процеси. Поряд з цим припинилися силові протистояння на релігійному ґрунті. Управління було залучено у 78 судових процесів, з них у Господарському суді один процес ми програли, подали касацію. Залишається 22 судових процеси. Решту виграли.    

Управління виступає в статусі відповідача, зокрема щодо реєстрації статутів і внесення змін в ЄДРПОУ відомостей про юридичну особу, а також як третя особа, де оскаржуються лише рішення місцевої релігійної громади щодо зміни підлеглості. 

- Яка справа слухається найдовше?

- Таких дві. Перша по Свято-Преображенському кафедральному собору Вінниці і по храму Преображення Господнього в селі Лука-Мелешківська. Слухання були розпочаті у першій половині 2019 року.

«Було три звинувачення на мою адресу. Останнім часом до поліції мене не викликають»

- Рік тому Ви навіть скаржилися очільнику МВС Арсену Авакову через ініціативу місцевої поліції по відстороненню від посади начальника управління через нібито справу щодо «самоуправства». Наразі залишається при посаді. Кримінальне провадження проти Вас закрито чи у «замороженому» стані?

- Насправді було три звинувачення на мою адресу. Перше, справді, щодо самоуправства. Оскільки органи Нацполіції на той час були переконані, що я беру до уваги не ті протоколи загальних зборів, які саме вони вважають дійсними. Друге звинувачення стосувалося підроблених документів і їх поширення.

Підробленими документами у поліції вважали скановані копії, які використовувалися при внесенні в ЄДРПОУ відомостей про протоколи загальних зборів тощо. Через це мені, як держреєстратору, інкримінували поширення підробок.

Останнім часом до поліції мене не викликають.

- Можливо, справи вже закриті?

- Офіційних відомостей в мене немає. Не повідомляли…     

- Якою є позиція нинішньої обласної влади у «церковному» протистоянні, намагаються не втручатися у таке хитке питання? 

- І самим релігійним організаціям, і керівникам релігійних управлінь, і органам держвлади, і органам Нацполіції стало зрозуміло, що жодного криміналу у цих питаннях немає. Це є цивільні процеси. Кожна громада захищає своє право, яке сторона процесу вважає порушеним. Тому протистояння повністю перейшло у площину цивільного судочинства.

Судові процеси спокійно тривають. Відсутні акції непокори, мітинги, молитовні стояння… Позивачі, відповідачі та треті особи надають пояснення. Оскільки всім зрозуміло, що процес перебуває у цивілізованому руслі, тому немає сенсу втручатися.

- Ієрархи єпархій УПЦ МП ігнорують зібрання Ради церков при губернаторові. У владі махнули рукою на цю позицію чи намагаються спонукати до діалогу?

- Насправді все не так драматично. Від кожної конфесії представники беруть участь у засіданнях. За увесь період перебування на кафедрі – з початку 2010-х – митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан ні разу не брав участі. Для нього це принципово. Він не має бажання висловлювати свою думку спільно з представниками інших конфесій.

Систематично бере участь митрополит Шаргородський і Могилів-Подільський Агапит. З минулого року відмовився від участі у засіданнях митрополит Вінницький і Барський Варсонофій, оскільки у нас з ним триває окремий судовий процес. Він вважає, що держреєстратор Вінницької області, яким я виступаю, повинен зареєструвати в ЄДРПОУ релігійне управління. Проте законодавство стверджує, що державні реєстратори на місцях мають право здійснювати реєстраційні дії винятково щодо релігійних громад – первинної структурної ланки. А релігійне управління єпархії, братства, місії реєструються на рівні відповідного держагенства.

- У суді це питання з 2019 року?

- Так. Тоді ми роз’яснили митрополиту Варсонофію, що треба звертатися до Мінкульту. У міністерстві йому пояснили, що необхідно зробити зміни у найменування юридичної особи в статуті. В єпархії відмовилися від цього кроку та почали звертатися до мене, аби я вніс реєстраційні зміни, тобто саме його зареєстрував керівником управління УМП (МП).

Але Мінкульт нам заборонив це робити. У Варсонофія не погодилися і подали адміністративний позив, яким намагаються оскаржити дії держреєстратора. Ми виграли Верховний суд у складі колегії касаційного адмінсуду, який скасував попередні рішення і Вінницького окружного адмінсуду, і 7ААС, що були не на нашу користь.

- Очільники єпархій УПЦ МП і ПЦУ не можуть дійти порозуміння. Що їм заважає – майнові питання, ідеологія чи особисті переконання? 

- Симбіоз цих трьох ознак.

«Раніше на Вінниччині справді був «прохідний двір», місіонери могли вчиняти як кому заманеться»

- Періодично активісти заявляють, що у храмах Московського патріархату у проповідях є політична тематика. Чи є юридичний механізм впливу на священиків?

- Власне, українським законодавством забороняється займатися політичною агітацію у храмах. про такі випадкими знаємо виключно з уст вірян. Юридично довести порушення надзвичайно складно.Принаймні органам державної виконавчої влади, зокрема нашому управлінню. Потрібно мати неспростовні докази, зроблені за допомогою фото- та відеозйомки. Можливо, у силовиків є технічні засоби та свої підходи для фіксації. 

- Чи фіксувалися факти продажу у храмах «забороненої» літератури, скажімо з пропозицією молитися «за здравіє» перших осіб Росії? 

- Ми не володіємо такими фактами.

- Нещодавно тернопільський підприємець став відомим на всю України через те, що заснував релігійну організацію, яка дозволила хостел перейменувати у монастир, ресторан – у їдальню, а головне – обійти карантинні обмеження. Чи наслідують його приклад на Вінниччині?

- Саме таких випадків у нас немає. У той же час в нашій області релігійні громади викупляють колишні об’єкти соціальної інфраструктури. Це і поштові відділення, і магазин кооператорів. На їх базі відбудовували культові споруди, які функціонують за новим призначенням. Приміром, у селищі Вапнярка Томашпільського району із колишніх ощадкаси та пошти утворили монастир ПЦУ. Викупляли приміщення у 2000-х.   

- У часи економічної нестабільності зазвичай «розквітають» різні радикальні та «неопротестанські» рухи. Вінниччину оминула така тенденція?

- Так, колись орендували стадіони та палаци заради мес, але це у минулому. Раніше на Вінниччині справді був «прохідний двір», місіонери могли вчиняти як кому заманеться. Останні 10 років такого немає.

У 2008-10 роках нам вдалося «виховати» представників місцевих релігійних громад та «гастролерів» бути законослухняними, а саме погоджувати візити місіонерів, не порушувати правила публічних заходів тощо. Інколи поводилися жорстко – із залученням правоохоронців. Втім досягли результату.