Знаменитим на всю Вінницю Сходам Артинова не вистачає до десятка сходинок. Вони були. Але через час відвалилися. Тепер кілька гранітних брил лежить десь поруч. Поки ніхто не забрав камінь на сувеніри до власного обійстя… Колись найромантичніша ділянка середмістя багато років залишається місцем, яке обходять стороною молодята, адже на підборах там йти занадто ризиковано, а попри дивовижний краєвид сміття псуватиме фон на світлинах. До порятунку «скверу «Панорама», або «парку Кумбари» минулого року долучилися місцеві активісти, але їх зусиль було недостатньо, щоб перемогти у конкурсі «Бюджет громадських ініціатив». Проєкт реконструкції на 1 млн гривень не отримав належної підтримки вінничан. Тому можливо вінничанам і не потрібно «смугу» відновлювати?

Парк не для підбор

Так, тему нагальної потреби у реконструкції, спасінні та відновленні невеличкої зеленої смужки на бузьких схилах біля 3-ої школи вінничани періодично піднімають. Більшість містян замолоду влаштовували побачення поблизу масивних гранітних сходів, де легко усамітнитися та насолоджуватися красою Південного Бугу, протилежним берегом та природою.   

На сьогодні навіть алеї цієї зеленої смужки більше нагадують лісові тропи, а зарості кропиви та різноманітних бур’янів відверто відлякують алергіків. Кілька лавок є. Неохайних. Але про романтику там краще не згадувати, адже жодна дівчина при розумі не стане гуляти у парку на підборах чи сукні. По-перше, це небезпечно для взуття та одягу, а по-друге, для кінцівок.  

Місце стихійних пікніків

Але не можна казати, що молоді у парку немає. Є. У відповідному взутті. Переважно дівчата та хлопці спускаються сходами до узбережжя, де є умови трохи розслабитися – розпити пляшечку алкогольного напою, з’їсти піцу чи інший фаст-фуд, не озираючись на вартових порядку, адже переважно цю ділянку не патрулюють. Більш того, її не планують забудовувати та не огородили.

Залишки «пікніків» можна побачити як обабіч сходів, так і біля берегу річки. Звісно, деякі вінничани прибирають за собою, інколи навіть організовуються централізовані суботники, але проблема «Кумбар» у відсутності смітників. Є лише біля входу.

Можливо, вінницька молодь врахує ситуацію та створить впорядковану зону відпочинку у найнижчій точці сходів – столики, стільці, смітники… Чому б ні? Принаймні це краще, ніж сидіти на гранітних плитах чи траві.

Трохи історії

Тепер щодо історичної цінності. Можна пригадати монумент на честь перемоги військ полковника Івана Богуна над польськими вояками у 1651 році. Його треба реставрувати. Втім, посилаючись на архівні матеріали, історики запевняють, що сама битва відбувалася не на цьому місці, а з іншого боку середмістя, том пам’ятний знак не є доречним. 

Інша справа – могутні сходи, які вінничани називають «Потьомкінськими», порівнюючи з одеськими. Виникли вони як шлях до переправи.

У 1894 році місцевість на березі Південного Бугу придбав одеський купець грецького походження Олександр Клеанафійович Кумбарі́. Можливо тепер це виглядає дивним, але мерія відсудила у заможного громадянина смугу землі. Згідно судового рішення 1897 року, «територія площею 547 квадратних сажнів, що проходила крізь маєток, перейшла до міської управи». Саме по ній «пройшла» вулиця Театральна (нинішня Оводова), яка разом зі сходами вела до поромної переправи на Замостя, біля якої знаходились купальні Топмана.

У 1910 році там були побудовані гранітні сходи, спроектовані архітектором Григорієм Артиновим у 1908 році. Вздовж берега річки до цих 118 сходів також вела вулиця Набережна.

Після будівництва у 1924 році дамби Сабарівської ГЕС один з чотирьох прольотів сходів і острови були затоплені, але поромна переправа існувала з перервами ще до 1950-х.

Зниклі брили Артинова слід шукати по сусіднім подвір’ям

На цьому історичний екскурс закінчено. Сходи Артинова від підошов вінничан за сторіччя відшліфовані до блиску. Тому особливо після дощу можна не утримати рівновагу, йдучи по ним.

Але, головне те, що вони методично продовжують руйнуватися. Наразі на сходах не вистачає близько десятка гранітних брил. Деякі «шматочки», обвалившись, залишаються лежати поруч. Деякі вже зникли. Їх треба шукати по подвір’ям неподалік.    

Оскільки цементний розчин, яким брили «укріплювали», складно назвати довговічним, то ще кілька десятків гранітних плит ледь тримаються. Руйнування цих плит – справа найближчого часу. Більш того, комусь може не пощастити і під вагою підлітка брила може обвалиться. Наслідки будуть непередбачувані. Таких «небезпечних» плит, які у прямому сенсі рухаються, але тримаються, понад два десятки.  

Зважаючи на стан Сходів Артинова, інженери по техніці безпеки взялися би за голову та почепили вивіску «прохід заборонено», аби ніхто не травмувався. Звісно, це не зупинить вінничан, адже це місце наче магніт приваблює вже не одне покоління…