Найдавніша на Поділлі дерев’яна пам’ятка національного значення Покровська «козацька» церква більше ніколи не постане перед вірянами та любителями архітектури. Руками УПЦ МП було розібрано побудовану в 1700-1702 роках будівлю, що мала статус пам’ятки національного значення

Про це повідомляє видання "Релігія в Україні", відтепер на місці дерев'яної церкви часів Семена Палія та Івана Мазепи стоїть новобудова, збудована вірними Московського патріархату. Адже, Покровський храм в с. Лозова займає громада Шаргородського благочиння Могилів-Подільської єпархії УПЦ (МП), яка і замінила церкву на нову.

Як написала у Facebook Наталія Пудайло зі спільноти "Подільські мандри":

Також руйнування церкви прокоментував ексголова Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів України Арсен Зінченко:

«Кожну лекцію, кожен виступ про національну архітектуру XVIII ст. я починав згадуючи цю невеличку, але особливу церковцю. Тепер - пустка! Хто ми тепер без неї?».

Ось що розповіли у проєкті "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина":

«Ми прибули до Лозової в той час, коли стара Покровська церква перестала існувати. Вона була розібрана, тому що… цитата - да она вся гнилая, вот и разобрали - теперь соберем новую, из нових брёвен и будет как новая…» За їх словами, це їм розповіли чоловіки з бензопилою, розпилюючи колоди старого зрубу.

Учасники спільноти «Подільські мандри» прокоментували дану подію так:

На сторінці проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина" надали посилання на статтю Спадщина. Лозова. Миколаївська та Покровська церкви. 2016, у якій автор пише:

«Так, деякі з досок виглядали дуже погано, але, більшість (заминивши трухляві) ще можно було би використовувати, і це була би автентична, стара церква, з заміною пошкодженного… Як там було далі - ми не знаємо, стверджувати, що старі колоди були використані в відновлені церкві, не можемо, бо бачили, як їх знищують. Коли розбирають старі зруби з метою їх перезібрати - їх маркують, роблять карту понівеченого - ми цього теж не побачили...Також не відома доля старого іконостасу, живий, чи вже «…как новый…»