Об’єктивно з другої половини минулого року держава нарешті замислилася над «церковним» питанням. По країні загалом безліч споруд передано Українській православній церкві у єдності з Московським патріархатом (УПЦ МП) у безстрокове та безоплатне користування, звідки, як показав «досвід» Києво-Печерської лаври, священики та ченці не поспішають уходити на законну вимогу власника. Численні порушення фіксуються також у Вінницькій області.
Лише останні події, а саме побиття військового у соборі змусили актив у Хмельницькому позбавити УПЦ МП приміщення. Сьогодні, до аналогічного кроку вдались у Львові.
З набуттям Православною церквою України Томосу у 2019-му Спасо-Преображенський собор у Вінниці перейшов до ПЦУ. Це єдиний подібний випадок, коли «історичною будівлі з охоронним статусом позбавили саме Московський патріархат. Свого часу він набув розголосу. Проте, чомусь не згадується, скільки об’єктів держвласності залишаються домівкою у конфесії.
Третина поза законом
Як пояснив NaПарижі начальник управління по справам національностей та релігій Вінницької ОВА Ігор Салецький, наразі у регіоні УПЦ МП користується понад 170 пам’ятками архітектури національного та місцевого значення.
У той же час третина релігійних організацій Московського патріархату існують поза державною реєстрацією. Вони є де-факто, але не де-юре…
Слід зазначити, що Вінницька область завжди займала друге місце в Україні за кількістю усіх релігійних громад (після Львівщини, де поширена УГКЦ) та друге – за кількістю громад саме Московського патріархату. Так, саме перше… Чому? Через велику кількість населених пунктів, а майже у кожному була своя невеличка громада.
Законодавство вимагає, щоб будь-яка організація, і релігійна зокрема, була зареєстрована у Держреєстрі юросіб. На Вінниччині з 902 релігійних громад УПЦ МП лише 580 є зареєстрованими юридичними особами. А 332 організації діють поза реєстрацією. Тому не можуть вступати у правовідносини навіть для енергопостачання чи забезпечення питною водою.
До речі, за офіційними даними, на Вінниччині зареєстровано 485 релігійних організацій, які належать до ПЦУ.
«Якщо оцінювати суто офіційні дані, тобто зареєстровані організації, то кількість таких в УПЦ МП і ПЦУ у нашому регіоні приблизно однакова. Не можна казати, що одна значно переважає над іншою», - каже Ігор Салецький.
З іншого боку, минулорічні соціологічні дослідження в Україні вказали, що 54% респонденти вважають себе такими, що належать до ПЦУ, 14% - православними (без ідентифікації конфесії), а 4% зізнались, що належать до УПЦ МП.
Самозахоплення «нелегалами»
Тепер щодо майна. У деяких районах «нелегальні» релігійні громади складають більшість. Приміром, у колишньому Хмільницькому районі (територія Хмільницької, Уланівської та Війтівецької громад) з 54 релігійних громад 37 діють поза реєстрацією.
У селі Березна Хмільницької громада такі «нелегали» використовують церкву 1768 року побудови – нововиявлену пам’ятку архітектури місцевого значення. Храм є власністю держави, а місцева організація відмовляється від цивільно-процесуальної дієздатності. Простіша кажучи, фактично храм захоплено.
І це не єдиний випадок. Загалом на території цих трьох ТГ 8 релігійних громад користуються культовими спорудами державної власності, з них три без будь-яких дозвільних документів на право користування.
Селищна рада передала УПЦ МП державне майно
Релігійні організації УПЦ МП в області використовують 263 культові споруди, які є власністю держави, 105 храмів повернуто у власність релігійних громад, 268 споруд є новобудовами (з 1991 року), 171 приміщення пристосоване для богослужіння. А от 115 громад не мають приміщень, що викликає сумнів щодо проведення богослужінь.
В Україні відслідковується тенденція до повернення певних культових споруд. Київ, Хмельницький, Львів… Вінниччину процес поки не торкнувся. Натомість, в області є достатньо знакових «історичних» споруд, які є пам’ятками національного значення та перебувають у користуванні Московського патріархату.
Найбільше запитань виникає щодо прав на комплекс будівель Браїлівського Свято-Троїцького жіночого монастирю. За словами І.Салецького, на початку 2000-х селищна рада оформила право власності на релігійну громаду монастиря, перевищивши власні повноваження, адже будівлі перебувають у державній власності.
Таким чином, органи прокуратури мають звертатися до суду, аби там визнали порушення вже неіснуючого органу місцевого самоврядування, скасували рішення селищної ради та відновили у правах справжнього законного власника.
Шаргородський Свято-Миколаївський чоловічий монастир за погодженням з Держслужбою з питань національної культурної спадщини Мінкульт повернув у власність релігійній громаді. Лядовський Усікновенський чоловічий монастир, Свято-Миколаївський храм у Вінниці, Свято-Михайлівський храм у селищі Дашів передано Мінкультом у безстрокове та безоплатне користування (так як Києво-Печерську лавру).
Тобто за умови порушення певних умов ці споруди держава має право швидко повернути.