Жмеринські лісівники зняли невеличкий сюжет про диких лісових кошенят. Маленькі тваринки схожі на «домашніх» родичів лише зовні, але абсолютно відрізняються своєю поведінкою. Якщо раніше вважалося, що ці хижаки існують лише у Чечельницькому районі, то нині їх сліди знаходять і в інших куточках Вінниччини.
Як повідомляють у Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства, чисельність лісового кота в області стабільно зростає. Смугастика-хижака досить часто зустрічають останніми роками лісівники держпідприємств лісового господарства Вінницького ОУЛМГ.
Не зважаючи на те, що червонокнижний котик веде досить потаємний спосіб життя, лісівникам Жмеринського лісгоспу вдалось зустріти кошенят та зняти відеокамерою. Двоє тваринок стали справжніми героями сюжету. На відео можна побачити, як відрізняються не лише зовнішність та розміри лісових кошенят від домашніх, а й поведінка, зокрема, приземиста хода та шипіння.
Фахівці запевняють, що червонокнижний кіт лісовий зберігся і добре себе почуває у подільських дібровах. На Вінниччині його популяція порівняно з карпатською зовсім нечисельна: за офіційними даними Вінницького ОУЛМГ на Вінниччині - більше 20 лісових котів (зафіксовано щорічним обліком мисливських тварин у лісових угіддях Чечельницького держлісгоспу). Проте мисливствознавці кажуть, що останніми роками лісових смугастих хижаків стає більше, і зустрічають їх частіше у лісових масивах різних держлісгоспів Вінницької області.
Чому цей вид є зникаючим? Причин є кілька: негативний вплив (на жаль!) цивілізації на ліси, агресивна поведінка людини в лісі, а також браконьєри. А ще учені вважають ймовірною серйозною загрозою для збереження чистоти популяції лісового кота його схрещення із свійським, через що виникає гібридизація виду.
Ласує лісовий смугастик дрібними гризунами, птахами, комахами, маленькими зайчатами і навіть зміями! За добу може з'їдати 10 і більше гризунів! Зустріти його практично неможливо, бо хвостатий веде потаємний спосіб життя, ховається у своїх лісових володіннях і уникає людей. Якщо справді колись пощастить із ним зустрітися на лісовій стежині, то впізнати лісову «кицю» дуже легко: розміри набагато перевищують розміри домашніх котів. Довжина тіла до 90 см, а хвіст – коротший і притуплений, покільцьований кількома темними смугами. Очі має блакитні або сірі.
Селиться лісовий котик у глухих дубових, дубово-грабових, букових і мішаних лісах, в очеретяних заростях, у чагарниках. Найчастіше оселю лаштує у дуплах дерев, кореневищі, старих норах тварин, навіть на купах залежаного хмизу, вистилаючи кубло травою, листям, пухом птахів.
Кошенята зазвичай народжуються у квітні-травні. Хмеринським лісівникам пощастило зустріти трьох лісових котенят.
- Це вперше за 16 років роботи у лісовому господарстві у мене стався такий випадок, - розповідає майстер лісу Ярошинського лісництва Жмеринського лісгоспу Олександр Тимченко. - Ми знайшли виводок котенят у купі хмизу. Одне одразу ж утекло, інших двох ми, звісно, відпустили. Кубла ніде поблизу у дровах не було, швидше всього, мама-кицька вивела їх на полювання, налякалась і утекла. Котенята відрізняються від домашніх родичів не лише більшим розміром, а й особливо дикою поведінкою: шипіли, випускали кігті.
Жмеринські лісівники кажуть, що часто зустрічають ознаки життєдіяльності кота лісового в угіддях лісгоспу.
- А дорослі лісові коти час від часу трапляються на очі. Буває, собаки на дерево заганяють під час полювання. Сліди на снігу зустрічаємо, особливо видно, як кіт обходить по периметру ділянку, на якій здійснюється прочистка. І що цікаво, кіт і куниця – це природні вороги. Але перетворившись у слідопита, можна побачити, що сліди їхні пересікаються. За здобиччю полюють…
