Окрім комунальних підприємств, які у Вінниці відповідають за вирізку дерев, «зникають» вони – дерева – також за інших обставин. Чи то містянам на дрова для шашликів стовбури знадобились, чи то заважають вільному виходу до узбережжя водойми. «Облисіння» прибережної смуги однієї з водойм у місті сталось, судячи за станом пнів, нещодавно. І поки жодна інспектуюче-контролююча інституція його не побачила. Редакція виявила зміни випадково, коли журналісти вирішили у вихідний день пройтись пішки стежками навколо «найбільш лісної» малої річки в обласному центрі.
Приклад Дьогтянця
Останнім часом у Вінниці почали приділяти увагу не лише берегам Південного Бугу, а й малих річок, яких у межах міста нараховується декілька десятків. Приміром, у рамках проєкту «Інтегрований розвиток міст України ІІ», що виконується німецькою урядовою компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за фінансової підтримки урядів Німеччини та Швейцарії цього року тестування навігації малих річок Вінниці розпочалось з Дьогтянця. Це річка між мікрорайонами Вишенька та Слов’янка, яка впадає у Вишенське озеро.
Вивчення річки полягає у тому, аби згодом її береги стали рекреаційною зоною та зберегти унікальну флору та фауну маленької екосистеми поблизу парку Вишенького.
Звісно, з чогось треба починати. Раніше доволі активно обговорювався проєкт «повернення» з підземного жолобу річки Калича у центрі міста при облаштуванні скверу на вул. Архітектора Артинова. Через війну реалізацію ідеї поставили на паузу.
Нині складно реалізовувати витратні проєкти, проте можна хоча б зберегти існуючу екосистему.
Затишні лісові ставки Вінниці
У минулі вихідні журналісти редакції вирішили дізнатися про стан куточків міста, де малі водойми відносно упорядковані. Багато хто з вінничан у дитинстві рибалив саме на ставках поблизу лісу на Старому місті.
Нині там є доволі цікава рекреаційна зона з базою відпочинку «Озеро Затишне» та кафе «Тропіканка». На відміну від південнобузьких пляжів, де купатися заборонено, там містяни відпочивають «по повній програмі», тобто з водними процедурами та сонячними ваннами на березі.
На вихідні у спеку заклади перетворюються у місце масового відпочинку. Хоча під’їзні шляхи навколо не асфальтовані, це не лякає відпочивальників. Десятки родин віддають перевагу цим місцям, адже навіть за місто виїжджати не треба, а опиняється ніби у лісі. Міський гамір не відчувається, а вода – тепла та не забруднена.
Територія біля ставків перебуває в оренді, тому водойми охайні. Загалом вони складають доволі розгалужений басейн річки Лісової, на якій нараховується понад десяток гребель. Більша частина річки – це каскад ставків, які існують понад пів сторіччя. Якщо вірити місцевим рибалкам, там і досі є риба, а тваринний світ як для міста доволі різноманітний.
У дитинстві в деяких ставках Лісової річки за кілька годин можна було наловити на обід до десятка карасів та іншого «дріб’язку».
Царство каченят
Наша журналістська група вирішила не складати компанію відпочивальникам, а цього разу поцікавитися станом водойм вище «Затишного». Тут на нас чекали сюрпризи.
Розташований на кілька метрів вище за течією ставок є прямою протилежністю. Перше – він вражає незайманою природою. Плесо «закрито» ряскою. Подекуди «ганяють» родини диких качок та їх близьких та далеких родичів. В очереті у берегів вирує окреме жаб’яче життя…
Лівий (східний) берег займають гаражі та городи місцевих мешканців, але прибережна смуга не «зіпсована». Прогулюючись, відчуваєш себе нібито за містом. На правому березі теж достатньо «природніх» ділянок з деревами, кущами та очеретом, звідки періодично з’являються щоб «привітатися» каченята.
Однак, вразила одна ділянка завширшки у 5-6 метрів. Вона «облисіла», судячи за виглядом пнів, нещодавно.
На прибережній смузі – від ставка до паркана приватного будинку по вулиці Будівельників – вирізано всі (!) дерева. «Під нуль». Це кілька десятків відносно молодих дерев. Склалось враження, що в авторів «облисіння» берега власна уява про природу, шкоду та власність, адже смуга у ставка – комунальне «майно», а не приватне…
Дерева з берега для шашликів
У телефонному режимі журналісти NaПарижі одразу дізнались, що ні «Вінницязеленбуд», ні інша комунальна структура вирізкою на цій ділянці не займалась. Тоді довелось поспілкуватись із місцевим населенням. Тикати пальцем на сусідів люди не хотіли, але порадили зазирнути за паркан будинку №9 і подивитися, чи ще залишились там дрова з «прибережних» дерев. Мовляв, так простіше для шашликів себе «паливом» забезпечити, ніж купувати.
На жаль, поспілкуватися з власниками п’ятиповерхового приватного будинку, за парканом якого – на міській землі – зрізані усі дерева, не вдалось. Господарі були відсутні. Тому думка ймовірних «лісорубів» залишається таємницею.
Керівник КП «Муніципальна варта» Віталій Чігур пояснив редакції, що до повноважень очолюваного підприємства належить лише виписування протоколу на порушника. Вихована робота за межами компетенції.
За перевірку стану та рахування самовільно зрізаних дерев і збитків відповідає Державна екологічна інспекція у Вінницькій області. Її начальник Юрій Дубовий порадив звернулись зі скаргою чи зверненням, аби інспектори могли виїхати на місце для фіксації порушення законодавства. Порада слушна. Там і вчиняємо. Тож згодом обов’язково повідомимо про наслідки звернень в обидві організації.
Чому б не махнути рукою на кілька десятків вирубаних дерев? Бо це наше місто. Якщо зрубали там, то завтра, коли дрова закінчаться, підуть рубати далі.
