Хто з вінничан не стикався із «сюрпризами» з-під крану - просто жахливим смаком, запахом і кольором питної води. Проблема ця для міста далеко не нова. Але, як це не здавалося б дивним, сьогодні вирішити її під силу тільки спільно міській та обласній владі. Якщо проаналізувати виступи та питання, які на сесіях і засіданнях комісій піднімають депутати облради, то очевидно, що питаннями якості питної води найбільше переймається Андрій Ковальов. І не лише тому, що він нині очолює профільну постійну комісію - з питань житлово-комунального господарства, енергоефективності та енергозбереження.

Те, що вінничани мають пити якісну й безпечну воду - життєва позиція депутата. Тому й визнає: буквально «кричить» на сесіях, щоб донести до колег, здавалося б, простий варіант виведення із «хронічної» кризи КП «Вінницяоблводоканал», яке нині перебуває в обласному підпорядкуванні. На думку Андрія Ковальова, підприємство негайно потрібно передавати на баланс міста. Поки є що передавати...       

«На моє глибоке переконання, це - єдина можливість навести лад у роботі підприємства, - говорить депутат. - До цього ми вже майже 20 дочірніх підприємств, які були на балансі облводоканалу, передали громадам. Залишилася оця одна складова – «Вінницяоблводоканал», яка обслуговує 85% абонентів міста Вінниці.

Велика проблема в тому, що в області немає коштів. А передати його на баланс міста - немає політичної волі у депутатів, багато хто не голосує, наприклад, через якийсь «підкилимний» конфлікт з міської радою. Тому велике сподівання, що після виборів прийде новий депутатський корпус, який буде мати політичну волю, щоб ухвалити це рішення».  

На думку Андрія Ковальова, до питання якості питної води у Вінниці потрібно підходити комплексно. Основна проблема - поверхневий водозабір із Південного Бугу. Річка ж тим часом фактично «вмирає».

«Екологічна інспекція працює не належно, очисні споруди водоканалу вже дуже старі і скидають в Буг неочищені стоки, сільгоспвиробники вже впритул підійшли до русла, тобто немає вже захисних смуг, пестициди і все інше йде просто в річку», - констатує А.Ковальов.

Крім того, каже депутат, ніхто досі чітко не знає: яка у Вінницькій області кількість артезіанських свердловин. А це, між іншим, напряму впливає і на якість води, і на те, що в криницях вона пропадає:

«Ніхто не знає, скільки ми щоденно видобуваємо артезіанської води, разом з тим, всі бачимо, що річка міліє, вимирає. Її потрібно чистити. Я на сесіях облради три роки буквально кричав, щоб хоча б закупили земснаряди: писав листи, на комісіях «воював», екологів залучав. Зараз закупила область два земснаряди, місто купило. Дякувати Богу, русло Південного Бугу і притоки почали чистити. Це ще невелика перемога - там можливо відсотків десять буде покращення, але, принаймні, я б назвав це не дуже великою інвестицією для такого екологічного проекту. Це, до речі, в Україні перший проект з розчистки русла річки - написаний саме Вінницькою міськрадою».

Щоб його реалізувати, зазначає Андрій Ковальов, часто доводилось звертатися до депутатів облради доволі емоційно. Так само і щодо передачі на баланс міста водоканалу. Але, якщо із земснарядами переконати колег вдалося, то в питанні комунального підприємства поки заважає політиканство:  

«Є певні фракції в облраді, які не підтримують міського голову. Є ще лобі з боку чиновників різних рівнів. Це ж великий і дуже «смачний» шматок з величезним бюджетом. До того ж - монополіст. Там мали б бути великі прибутки. Мали б за рахунок господарської діяльності і заміну мереж робити, і все інше, але де ці прибутки - не відомо.

Бачимо нині лише 125 мільйонів гривень збитків. Не вистачає ефективного менеджменту, не вистачає залучення міжнародних фінансових інституцій. Сьогодні не так просто в комунальне підприємство області залучити міжнародні інвестиції.

Вони працювали майже п'ять років із міжнародним банком, розповідали, що будуть вкладені кошти в модернізацію мереж, станцію підйому, в модернізацію Сабарівських очисних споруд. А закінчилося це тим, що на останній комісії мені доповіли щодо ситуації із міжнародним кредитом.

Виявляється, на ньому нині майже поставили хрест. Закупили лише 12 одиниць техніки на 2,5 мільйона доларів, заплатили за роботу експертів - понад 200 тисяч. На тому все закінчилося, тому що вичерпався час, на який був підписаний договір».  

Переукласти угоду облводоканалу нині буде дуже важко. Натомість, за словами Андрія Ковальова, у міській раді менеджмент дуже якісний, а інвестиційний клімат у місті привабливий для закордонних партнерів.

Один із варіантів виведення підприємства з кризи, який депутат вважає правильним, пропонувала нещодавно компанія «Делойт» - світовий лідер з проведення аудитів. Фахівці вважають, що вихід - в об'єднанні та синергії двох монополістів. Йдеться про «Вінницяміськтеплоенерго» і «Вінницяоблводоканал». Але це можна буде зробити тільки тоді, коли водопостачальне підприємство передадуть до міського підпорядкування.

Якщо таке рішення ухвалять, вплине воно й на тарифи - про це говорили й фахівці компанії «Делойт»: синергія призведе до значного покращення якості надання послуг і зниження тарифів, бо для підприємства, коли воно велике, собівартість чи то енергії, чи постачання води стає меншою.

Андрій Ковальов впевнений, відстояти це питання та нарешті навести лад у роботі водоканалу вдасться в обласній раді наступного скликання, куди він також йде із потужною командою «Української стратегії Гройсмана».

«Тут потрібне лобі жителів міста у складі обласної ради. Адже зараз лише 6-7 депутатів в облраді із міста Вінниці. Зрозуміло, що інших депутатів цікавить більше їхня територія. Тому ми й намагаємось прийти до облради з новою командою з міста і утворити більшість, яка буде конструктивною і звертатиме увагу на проблеми саме Вінницької міської ОТГ»,- підкреслює Андрій Ковальов.