Дані української розвідки про зацікавленість Москви у дестабілізації Молдови частково підтверджують у Кишиневі. Проте населення, політична та економічна еліта як Молдови, так і невизнаної «ПМР» не хочуть військового розв’язання суперечок. Більш того, тема спроби розхитати ситуацію може бути на руку молдовській владі. Такої думки дотримується доктор історії, політичний аналітик (Кишинев, Молдова) Руслан Шевченко.

Зауважимо, саме Київ робив наголос на ризиках щодо держперевороту у Молдові, в якому зацікавлені росіяни. Існувала ймовірність висадки десанту у столичному аеропорті та «приєднання» контингенту з «Придністров’я»… Після попередження Кишинева у молдовській столиці почались антиурядові мітинги. У той же час секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що Україна може розглянути питання надання допомоги, зокрема воєнної, якщо президентка Майя Санду звернеться до Києва, а командування ЗС РФ, на його думку, досі зберігає план з дискредитації та організації заколоту у Молдові. Це погляд з українського боку кордону. Звісно, у Молдові на ситуацію дивляться інакше.

В ексклюзивному інтерв’ю NaПарижі Р.Шевченко пояснив, що розмови про потенційні загрози мають певне підґрунтя, але по обидва боку Дністра ніхто не хоче загострення та «російського десанту».     

- Наскільки ймовірним є сценарій, за яким протести проросійських сил дестабілізують ситуацію в Молдові і це створить передумови для інтервенції військ РФ з Придністров'я?

- Сьогодні (підкреслимо це слово) такий сценарій нереалістичний і існує головним чином в умах представників чинної влади – Партії Дії та Солідарності (ПДС), засновником і тепер неофіційним лідером якої залишається президентка М.Санду та підконтрольних їм ЗМІ. ПДС при цьому переслідує декілька основних цілей.

По-перше, не сваритись з Україною, оскільки президент В.Зеленський та деякі інші представники вищої влади України заявляли про наявність такої загрози. Якщо зараз поставити її наявність під сумнів, між молдавською та українською владою виникне, м'яко кажучи, непорозуміння, що не потрібне в умовах війни ні Молдові, ні Україні.

По-друге, зберегти введений рік тому, 24 лютого 2022 р., надзвичайний стан, оскільки він дозволяє приймати закони та постанови, а також приймати будь-які рішення в терміновому порядку, без зайвої бюрократичної тяганини.

Утретє, розповіді про наявність реальної загрози дестабілізації ситуації в країні на міжнародній арені дозволяють владі Молдови звернути увагу країн ЄС та США на наші внутрішні проблеми та отримати ще більше як дипломатичної та політичної, так і, що ще важливіше, фінансової підтримки. .

Учетверте, нинішня влада просто боїться будь-яких протестів проти своєї діяльності, більше, ніж усі інші партії, які раніше керували нашою країною, оскільки вони можуть виштовхнути на політичну арену нових політичних лідерів, як зліва, так і, що ще небезпечніше для ПДС, яка заявляє про себе як про прозахідну силу, справа. Ці лідери, якщо дати їм можливість проводити протести, незабаром почнуть забирати правий електорат у ПДС і будь-які вибори закінчаться для неї в цьому випадку катастрофою.

Тим часом низка виборів у Молдові вже на порозі. Восени 2023-го відбудеться кампанія з виборів до місцевих органів влади. У листопаді-грудні 2024 року мають відбутися президентські вибори. Влітку 2025-го відбудуться парламентські вибори. До того ж у сусідній країні, відносно неподалік наших кордонів, йде війна, яка за певних обставин (про них нижче) може перекинутися на Молдову, але розбурхує суспільство вже й сьогодні.

Якщо найбільша права партія Молдови, ПДС, зазнає поразки на виборах, до влади спочатку на місцях, а потім і далі можуть прийти проросійські сили, представлені сьогодні Партією Соціалістів (ПСРМ), Партією Комуністів (ПКРМ) і Партією Шор. Якщо на той час війна в Україні не завершиться (поки для цього немає жодних передумов), це призведе до серйозного повороту керма і обережного, але послідовного зближення Молдови з РФ.

Тому владі Молдови виявилася виключно вигідною ідея українського керівництва про погрози проросійського перевороту. Вона дозволяє згуртувати суспільство навколо ПДС та президентки М.Санду, придушити будь-яку опозицію, як ліворуч, так і праворуч, і знову виграти вибори.

Насправді реальної загрози дестабілізації соціально-політичної ситуації у Молдові сьогодні немає. Жодної перспективи інтервенції російських військ з Придністров'я нині немає. Політичне керівництво сепаратистського режиму саме жахливо боїться початку бойових дій проти Придністров'я, оскільки в цьому випадку інфраструктура регіону буде повністю розгромлена, а жителі розбігуться хто куди, і всіляко уникає провокувати Київ. Командування ОГРВ теж не робитиме жодних дій до наближення російських військ до східних кордонів Молдови.

Єдиним джерелом цієї надуманої «дестабілізації» є сьогодні Партія Шор. Нею керує досить потужний навіть за українськими мірками підприємець І.Шор, який нині ховається в Ізраїлі. Вона регулярно організовує у Молдові протести проти зростаючих тарифів на комунальні та інші послуги та через небажання влади повністю компенсувати населенню понесені витрати (їхня головна вимога сьогодні – повна оплата комунальних послуг за період грудня 2022-лютого 2023 р.). Влада Молдови називає Партію Шор купкою злочинців (сам Шор є співучасником крадіжки мільярда в 2014-2015 рр., і висловив готовність повернути вкрадене, причетні до цього та інших розкрадань і деякі інші керівники Партії Шор) і не бажають вести з ними жодних дискусій про будь-що.

Але необхідно зауважити, що Партія Шор, хоч і в змозі зібрати в центрі Кишинева декілька десятків тисяч своїх прихильників, не має в своєму розпорядженні впливових структурованих місцевих структур в районах країни (її електоральна підтримка нині приблизно 12-15%) і не в змозі влаштовувати аналогічні акції на місцях.

По-друге, Партія Шор боїться серйозних зіткнень із поліцією, а тим більше побоюється захоплювати держустанови чи йти на спробу державного перевороту. У цьому випадку Партію Шор буде негайно буде заборонено та розпущено, а її лідери та активісти одразу зазнають репресій, і будуть позбавлені, серед іншого, депутатських мандатів.

Цей варіант Партію Шор, яка одразу втратить свій вплив у країні, категорично не влаштовує. Тому в умовах, коли російська армія далека від молдавських кордонів і не становить сьогодні реальної загрози для Молдови (якщо виключити ОГРВ у Придністров'ї), Партія Шор і далі обмежуватиметься лише мітингами та ходою у центрі Кишинева, не створюючи жодної реальної загрози дестабілізації у Молдові загалом.

Існування такої опозиції дуже вигідне ПДК, оскільки дозволяє обґрунтовувати необхідність збереження НП у Молдові. З цієї ж причини ПДС не забороняє Партію Шор і не позбавляє її депутатів мандатів, хоча, маючи 63 мандати зі 101, це не є для неї проблемою.

Сказане не означає, що загрози дестабілізації у Молдові немає зовсім. Сьогодні таку загрозу можуть спровокувати дві причини. По-перше, якщо РФ - більше сподівання - вдасться, зібравши сотні тисяч або пару мільйонів нових мобілізованих, переломити на свою користь ситуацію на фронті, і її армія почне просуватися на захід у напрямку Одеської області. У цьому випадку почне рухатися проросійське підпілля в Молдові, яке почне готуватися до рішучих дій щодо перехоплення влади в країні. І якщо ці війська з'являться на околицях Одеси, або поблизу траси Київ-Одеса – це підпілля, що є серйозною і добре організованою, фінансово забезпеченою силою, досить швидко організує в Молдові безлад і терор проти осіб прозахідних поглядів, що занурить країну в хаос. Знайдеться в них і чимало прихильників у сучасній владі. Цей варіант сьогодні малоймовірний, але доки йде війна, зовсім скидати його з рахунків було б передчасно.

По-друге, якщо влада Молдови поступиться дипломатично вираженими, але наполегливими пропозиціями керівництва України і завдасть спільного удару по Придністров'ю, щоб «відкрити другий фронт проти РФ». У цьому випадку, навіть якщо не брати до уваги загрозу висадки російського десанту у Дністровському лимані, та наслідків цього рішення для самої України, в умовах, коли ППО України, навіть посилене сучасними засобами протиповітряної оборони, отриманими від Заходу, не в змозі «закрити» небо Молдови, на територію нашої країни і особливо на Кишинів почнуть падати російські ракети та дрони. Відразу після цього в країні почнеться дика паніка, яку влада не зможе зупинити, і населення сотнями тисяч повалить на захід, через Прут до Румунії.

Управління країною певний час може бути повністю або частково втрачено. У цій ситуації проросійські сили справді можуть спробувати за наказом із Кремля, який їх фінансує, здійснити переворот у Молдові. У такій обстановці він може увінчатися успіхом, що катастрофічно погіршить становище самої України – тепер ворог буде в самому тилу, і доведеться мобілізувати не десятки, а сотні тисяч і мільйони для захисту вже самої України від кремлівських окупантів. Усвідомлюючи реальність такої перспективи, молдавська влада не погоджується на спільні дії проти придністровських сепаратистів, і в цьому випадку вчиняють абсолютно правильно, як би це не обурювало керівництво України.

- Чи готова влада у Кишиневі до того, щоб силовим методом протистояти потенційній загрозі?

- З огляду на те, що жодної реальної загрози становищу чинної влади в Молдові опозиція сьогодні не становить, на це питання можна відповісти однозначно позитивно. І доти, доки Україна не завдасть ударів по Придністров'ю або РФ не здійснить наступ у його бік – все так і залишиться. Але якщо станеться якась із цих двох обставин – з огляду на те, що популярність президентки М.Санду та її партії внаслідок провалу здійснюваних нею реформ у країні суттєво знизилася – гарантій такої готовності не дасть ніхто, бо на всіх щаблях влади, у тому числі й у керівництві ПДС та силових структурах, знайдеться велика кількість тих, хто забажає піти на «компроміси» з російськими загарбниками.

- Якими є настрої в молдовському суспільстві – люди інертні, готові відстоювати проєвропейський курс чи підтримають проросійський?

- Ці настрої так само суттєво залежать від стану справ на фронтах в Україні. В даний час, поки ситуація досить стабільна і передумов для її зміни немає, можна з достатньою впевненістю сказати, що переважають, нехай і відносно, прихильники проєвропейського вектора, приблизно 40-45 на 30-40 відсотків носіїв проросійських поглядів. Перевага ця невелика, але прихильники проєвропейських поглядів традиційно активніші, у мирний час організованіші і поки що все стабільно, відстоюватимуть свій вибір. Розуміючи, що вони в меншості, прихильники прокремлівської позиції будуть більше в підпіллі, висловлюватимуть свою позицію в соцмережах, проросійських ЗМІ, які з великою перевагою переважають у Молдові, незважаючи на закриття 7 телеканалів, і чекатимуть на зручний момент. І якщо він представиться (обставини, за яких це може статися, ми описали вище), то ситуація різко зміниться на гірше.

У цьому випадку частина тих, хто нині є «проєвропейцями», перейдуть у категорію «болота», яке вичікуватиме, на чий бік схилиться ситуація і таємно співпрацюватиме з прокремлівськими силами, або навіть втече за кордон, насамперед до Румунії. Активна частина проєвропейців намагатиметься іноді проводити мітинги, але багатолюдними їх вдасться зробити тільки з великими труднощами – більша частина теж буде в очікуванні.

Проросійські сили, навпаки, зберігши напрацьовані з кінця 1980-1990-х тісні зв'язки та організацію, у цьому випадку поводитимуться все більш активно та тероризуватимуть місцевих жителів. Такий самий розкол настане і в органах влади Молдови – там одразу з'явиться потужна 5-та колона, яка «зливатиме» інформацію прокремлівським, на випадок їхнього успіху. Найкраще, що може зробити в такій ситуації керівництво України – зберегти статус-кво Молдови до кінця російсько-української війни, аби не ускладнювати радикально власне становище.

-  Чи вірять молдавани, що в Москві збиралися висаджувати десант в аеропорту Кишинева?

- Опитування, проведені в Молдові, показують, що жителі нашої країни продовжують вважати Путіна найпопулярнішим зарубіжним політиком, близько половини населення вважають, що війну в Україні треба закінчити якнайшвидше, навіть якщо Україна буде змушена поступитися частиною своїх територій на користь російських окупантів. За продовження війни та перемогу України виступає в більшості опитувань меншість, за різними опитуваннями, 25-40%. Значна частина, приблизно 25-30% – «болото», що не визначилося, а решта категорично проти (за деякими опитуваннями, до половини).

Приблизно стільки ж, до половини, а за деякими опитуваннями і набагато більше, до 70% - проти розриву відносин із СНД, розриву культурних, політичних та інших відносин із РФ. Ці та інші дані проведених опитувань дозволяють нам сказати, що більшість жителів країни з різним ступенем недовіри віднесеться до інформації, що РФ висаджуватиме десант у кишинівському аеропорту.

Зважаючи на те, що інтерв’ю із закордонним експертом записувалось російською, наводимо оригінал.

- Насколько вероятен сценарий, что протесты пророссийских сил дестабилизируют ситуацию в Молдове и это создаст предпосылки для интервенции войск РФ из Приднестровья?

- Сегодня (подчеркнем это слово) такой сценарий нереалистичен и существует главным образом в умах представителей действующей власти – Партии Действия и Солидарности (ПДС) основателем и теперь неофициальным лидером которой остается Президент М.Санду, и подконтрольных им СМИ. ПДС преследует при этом несколько основных целей.

Во-первых, не ссориться с Украиной, поскольку Президент В.Зеленский и некоторые другие представители высшей власти Украины заявляли о наличии такой угрозы. Если сейчас поставить ее наличие под сомнение, между молдавскими и украинскими властями возникнет, мягко говоря, недопонимание, что не нужно в условиях войны ни Молдове, ни Украине.

Во-вторых, сохранить введенное год назад, 24 февраля 2022 г., чрезвычайное положение, так как оно позволяет принимать законы и постановления, а также принимать любые решения в срочном порядке, без лишних бюрократических проволочек.

В-третьих, рассказы о наличии в настоящее время реальной угрозы дестабилизации ситуации в стране на международной арене позволяют властям Молдовы обратить внимание стран ЕС и США на наши внутренние проблемы и получить еще больше как дипломатической и политической, так и, что еще важнее, финансовой поддержки.

В-четвертых, нынешняя власть просто боится любых протестов против своей деятельности, больше, чем все остальные партии, ранее руководившие нашей страной, так как они могут вытолкнуть на политическую арену новых политических лидеров, как слева, так и, что еще опаснее для ПДС, заявляющей о себе как о прозападной силе, справа. Эти лидеры, если дать им возможность проводить протесты, очень скоро начнут отнимать правый электорат у ПДС и любые выборы кончатся для нее в этом случае катастрофой.

 Между тем, череда выборов в Молдове уже на пороге. Осенью 2023 г. состоится кампания по выборам в местные органы власти.  В ноябре-декабре 2024 г. должны состояться президентские выборы. Летом 2025 г. последуют парламентские выборы. Вдобавок в соседней стране, относительно недалеко от наших границ, идет война, которая при определенных обстоятельствах (о них ниже) может перекинуться на Молдову, но будоражит общество уже и сегодня. Если крупнейшая правая партия Молдовы, ПДС, потерпит в результате поражение на выборах, к власти сначала на местах, а затем и далее могут прийти пророссийские силы, представленные сегодня Партией Социалистов (ПСРМ), Партией Коммунистов (ПКРМ) и Партией Шор. Если к тому времени война в Украине не завершится (пока для этого нет никаких предпосылок), то это приведет к серьезному повороту руля и осторожному, но последовательному сближению Молдовы с РФ. Поэтому властям Молдовы оказалось исключительно выгодна идея украинского руководства о угрозах пророссийского переворота. Она позволяет сплотить общество вокруг ПДС и Президента М.Санду, подавить любую оппозицию, как слева, так и справа, и снова выиграть выборы.   

В действительности реальной угрозы дестабилизации социально-политической ситуации в Молдове сегодня нет. Никакой перспективы интервенции российских войск из Приднестровья в настоящее время не существует. Политическое руководство сепаратистского режима само до ужаса боится начала боевых действий против Приднестровья, так как в этом случае инфраструктура региона будет полностью разгромлена, а жители разбегутся кто куда, и всячески избегает провоцировать Киев. Командование ОГРВ тоже не будет предпринимать никаких действий до приближения российских войск к восточным границам Молдовы.

Единственным источником этой надуманной «дестабилизации» является сегодня Партия Шор, ведомая довольно крупным даже по украинским меркам предпринимателем И.Шором, ныне скрывающимся в Израиле. Она регулярно проводит в Молдове протесты против растущих тарифов на коммунальные и прочие услуги, и нежелания властей полностью компенсировать населению понесенные затраты (их главное требование сегодня – полная оплата коммунальных услуг за период декабря 2022-февраля 2023 гг.). Власти Молдовы называют Партию Шор кучкой преступников (сам Шор соучастник кражи миллиарда в 2014-2015 гг, и выразил готовность вернуть украденное, причастны к этому и другим хищениям и некоторые другие руководители Партии Шор) и не желают вести с ними никаких дискуссий о чем бы то ни было.

Но необходимо заметить, что Партия Шор, хотя и в состоянии собрать в центре Кишинева несколько десятков тысяч своих сторонников, не располагает влиятельными структурированными местными структурами в районах страны (ее электоральная поддержка ныне примерно 12-15%) и не в состоянии устраивать аналогичные акции на местах. Во-вторых, Партия Шор боится серьезных столкновений с полицией, а тем более опасается захватывать госучреждения или идти на попытку государственного переворота. В этом случае Партия Шор будет немедленно запрещена и распущена, а ее лидеры и активисты сразу подвергнутся репрессиям, и будут лишены, среди прочего, депутатских мандатов. Этот вариант Партию Шор, которая сразу потеряет все свое влияние в стране, категорически не устраивает. Поэтому в условиях, когда российская армия далеко от молдавских границ и не представляет сегодня реальной угрозы для Молдовы (если исключить ОГРВ в Приднестровье), Партия Шор будет и далее ограничиваться только митингами и шествиями в центре Кишинева, не создавая никакой реальной угрозы дестабилизации в Молдове в целом. Существование такой оппозиции очень выгодно ПДС, так как позволяет обосновывать необходимость сохранения ЧП в Молдове. По этой же причине ПДС не запрещает Партию Шор и не лишает ее депутатов мандатов, хотя, имея 63 мандата из 101, это не представляет для нее никакой проблемы.

Сказанное не означает, что угрозы дестабилизации в Молдове нет вовсе. Сегодня такая угроза может быть спровоцирована двумя причинами. Во-первых, если РФ, паче чаяния, удастся, собрав сотни тысяч или пару миллионов новых мобилизованных переломить в свою пользу ситуацию на фронте и ее армия начнет продвигаться на запад, в направлении Одесской области. В этом случае придет в движение пророссийское подполье в Молдове, которое начнет готовиться к решительным действиям по перехвату власти в стране. И если эти войска появятся в окрестностях Одессы, или вблизи трассы Киев-Одесса – это подполье, представляющее собой серьезную и хорошо организованную, финансово обеспеченную силу, довольно быстро организует в Молдове кавардак и террор против лиц прозападных взглядов, что погрузит страну в хаос. Найдется у них и немало сторонников в самой власти. Этот вариант сегодня маловероятен, но пока идет война, совсем сбрасывать его со счетов было бы преждевременно.

Во-вторых, если власти Молдовы уступят дипломатично выражаемым, но настойчивым предложениям руководства Украины и нанесут совместный удар по Приднестровью, чтобы «открыть второй фронт против РФ».  В этом случае, даже если не принимать во внимание угрозу высадки российского десанта в Днестровском лимане, и последствий этого решения для самой Украины, в условиях, когда ПВО Украины, даже усиленное современными средствами противовоздушной обороны, полученными от Запада, не в состоянии «закрыть» небо Молдовы, на территорию нашей страны и в особенности на Кишинев начнут падать российские ракеты и дроны. Сразу после этого в стране начнется дикая паника, которую власти будут не в состоянии остановить, и население сотнями тысяч повалит на запад, через Прут в Румынию.

Управление страной на определенное время может быть полностью или частично утрачено. В этой ситуации пророссийские силы действительно могут попытаться по приказу из Кремля, который их финансирует, совершить переворот в Молдове. В такой обстановке он вполне может увенчаться успехом, что катастрофически ухудшит положение самой Украины – теперь враг будет в самом тылу, и придется мобилизовывать не десятки, а сотни тысяч и миллионы для защиты уже самой Украины от кремлевских оккупантов. Сознавая реальность такой перспективы, молдавские власти не дают согласия Украине на совместные действия против приднестровских сепаратистов, и в данном случае поступают абсолютно правильно, как бы это не возмущало руководство Украины.

- Готова ли власть в Кишиневе к тому, чтобы силовым методом отразить потенциальные угрозы?

- Учитывая, что никакой реальной угрозы положению действующей власти в Молдове оппозиция сегодня не представляет, на этот вопрос можно ответить однозначно положительно. И до тех пор, пока Украина не нанесет ударов по Приднестровью либо РФ не осуществит наступление в его сторону – все так и останется. Но если произойдет какое-то из этих двух обстоятельств – учитывая, что популярность Президента М.Санду и ее партии в результате провала осуществляемых ею реформ в стране существенно снизилась – гарантий такой готовности не даст никто, ибо на всех этажах власти, в том числе и в руководстве ПДС и силовых структурах, найдется большое количество тех, кто пожелает пойти на «компромиссы» с российскими захватчиками.

- Каковы настроения в молдовском обществе – люди инертны, готовы отстаивать проевропейский курс или поддержат пророссийский?

- Эти настроения так же весьма существенно зависят от положения дел на фронтах в Украине. В настоящее время, пока ситуация достаточно стабильна и предпосылок для ее изменения не имеется, можно с достаточной долей уверенности сказать, что преобладают, пусть и относительно, сторонники проевропейского вектора, приблизительно 40-45 на 30-40 процентов носителей пророссийских взглядов. Перевес этот небольшой, но сторонники проевропейских взглядов традиционно более активны, в мирное время организованнее и пока все стабильно, будут отстаивать свой выбор. Понимая, что они в меньшинстве, сторонники прокремлевской позиции будут больше в подполье, выражать свою позицию в соцсетях, пророссийских СМИ, которые с большим перевесом преобладают в Молдове, несмотря на закрытие 7 телеканалов, и выжидать удобного момента. И если он представится (обстоятельства, при которых это может случиться, мы описали выше), то ситуация резко переменится к худшему. В этом случае часть тех, кто ныне «проевропейцы», перейдут в категорию «болота», которое будет выжидать, на чью сторону склонится ситуация и тайно сотрудничать с прокремлевскими силами, или даже сбежит за границу, прежде всего в Румынию. Активная часть проевропейцев будет пытаться иногда проводить митинги, но крупными их удастся сделать только с большим трудом – большая часть будет тоже в ожидании. Пророссийские силы, наоборот, сохранив наработанные еще с конца 1980-1990-х гг. тесные связи и организацию, в этом случае будут вести себя все более активно и терроризировать местных жителей. Точно такой же раскол наступит и в органах власти Молдовы – там сразу объявится мощная 5-я колонна, которая будет «сливать» информацию прокремлевским, на случай их успеха. Лучшее, что может сделать в такой ситуации руководство Украины – сохранить статус-кво Молдовы до конца российско-украинской войны, чтобы не осложнять радикальным образом собственное положение.   

- Верят ли молдаване, что в Москве собирались высаживать десант в аэропорту Кишинева?

Опросы, проведенные в Молдове, показывают, что жители нашей страны продолжают считать Путина самым популярным зарубежным политиком, до половины населения считают, что войну в Украине надо закончить как можно быстрее, даже если Украина будет вынуждена поступиться частью своих территорий в пользу российских оккупантов. За продолжение войны и победу Украины выступает в большинстве опросов меньшинство, по разным опросам, 25-40%  Значительная часть, примерно 25-30% – неопределившееся «болото», а остальные категорически против (по некоторым опросам, до половины). Примерно столько же, до половины, а по некоторым опросам и гораздо больше, до 70% – против разрыва отношений с СНГ, разрыва культурных, политических и прочих отношений с РФ. Эти и другие данные проведенных опросов позволяют нам сказать, что большинство жителей страны с разной степенью недоверия отнесется к информации, что РФ будет высаживать десант в кишиневском аэропорту.