Метою релігійної громади старовинного Свято-Казанського храму Православної Церкви України у Ладижині є створення потужного релігійно-просвітницького і волонтерського центру з недільною школою, де виховуватимуть молоде покоління у християнських та державницьких традиціях. Сторінка минулого, пов’язаного з Московським патріархатом і «руським миром», має бути перегорнута, а помилки виправлені, втрачений час - надолужений.

Про це NaПарижі розповів голова релігійної громади храму Михайло Бондаренко. Громада – одна з наймолодших на Вінниччині. Попри шалений супротив їй вдалося повернути храм, тому вдасться і реалізувати амбітні плани.  

- Пане Михайло, чи існують суто юридичні перепони для парафії ПЦУ використовувати для богослужінь Свято-Казанський храм?

- В Україні ми маємо дотримуватися вітчизняного законодавства. Ще 10 листопада минулого року на загальних зборах релігійна громада на Вінниччині вирішила перейти до ПЦУ. З того часу наша парафія оформила усі документи у державних органах, зокрема і право власності на храм 1908 року побудови.

Від початку ми розуміли, що у Московському патріархаті, особливо Тульчинській єпархії на чолі із засудженим за антиукраїнську діяльність митрополитом Іонафаном, ворожо поставляться до думки більшості вірян. Вони залучили проросійські «православні» видання, відомих московських пропагандистів для тиску на нас, дискредитації, залякування. Ми не здалися.

З іншого боку нашою непохитністю ми розворушили «осине гніздо» руського мира у Ладижині, яке гуртувались навколо проросійського священника Воробйова. На жаль, він зібрав навколо себе вчителів, лікарів, тренери, бізнесменів, людей, що частково формують думки людей. Коли у країні війна, не час панування ідеології патріарха Кіріла, який заохочує росіян вбивати українців. Люди мають для себе визначитися – або вони за Україну та українську церкву, або за псевдохристиянські цінності РПЦ. 

- Зазвичай, в УПЦ Московського патріархату наймають адвокатів, аби судитися за релігійні споруди та оскаржувати законність створення парафії ПЦУ. Готові до тривалої судової тяганини?

- «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре», - сказано у посланні «До римлян». Тож з Божою поміччю здолаємо… Наразі нагадаю, що громада ПЦУ абсолютно легальна і має всі документи на храм. На нашому боці правда та Бог.

- Протоієрей Євгеній Воробйов відмовляється переходити разом з більшістю до ПЦУ. Громаді шукатимуть нового настоятеля…

-  Місце батюшки-запроданця у Ладижині має зайняти український священик. Разом з громадою та єпархією шукаємо настоятеля, який здатен консолідувати спільноту. Він має бути патріотом, шанованою у місті людиною.

Якщо священик, я маю на увазі Євгеній Воробйова, у часи повномасштабної війни з російськими загарбниками, коли від ворожих снарядів і бомб гинуть діти, жінки, літні люди, руйнуються храми, нищяться історичні пам’ятки, все, що консолідувало націю до 2022 року, відправляє сина навчатися до Санкт-Петербурга, інакше як запроданцем я його назвати не можу. Звісно, я – не суддя, не слідчий, не можу довести держзраду, але з точки зору християнської моралі така людина не має права казати про християнську любов до ближнього. Бо це лукавство.      

- Свято-Казанський храм має багату історію, яка налічує понад сто років. Чи планує громада реконструювати приміщення, адже через вік окремі конструкції потребують оновлення, ремонту?

- Беззаперечно. Будемо шукати кошти, майстрів. Храм має залишатися перлиною. На відміну від підходів, які існують у Московському патріархаті, наша релігійна громада переконана у тому, храм має бути для людей, має притягувати наче магніт, як свого часу Ісус Христос був «магнітом», якого слухали, за яким йшли.

Ми з однодумцями мріємо перетворити його на релігійно-просвітницький осередок. В Україні завжди Церква була не лише місцем для молитов, а й центром просвітництва. Саме тому, у часи середньовіччя українців вважали одним з найбільш освічених народів тогочасної Європи. Можу згадати, що писемність у Східній Європі пішла саме з українських земель. Такі традиції мають відновлюватися, а молоде покоління виховуватися за християнськими та українськими законами.

- Що передбачають такі доволі амбітні плани?

- Як суспільна інституція, наша церква має стати ключовим релігійним і просвітницьким об'єктом у місті, що передбачає функціонування недільної школи для дітей і молоді. Повторюсь, ідея у тому, аби там виховали не лише доброчесних християн, але й громадян України.

Обов'язково при церкві буде створено волонтерський центр. Це принципово.

Наша релігійна громада опікуватиметься військовими, ветеранами, їхніми родинами. На базі храму має бути налагоджена співпраця як з релігійними, так і громадськими організаціями.