Про політику, футбол і вибори, або коротко про плани на рік

Більшість вінничан орієнтовані на зміни в державі. Людині властиво прагнути кращого. Але у випадку з майбутньою Верховною Радою, здається, що ми всі можемо завести країну у глухий кут. Деякі мудрі парламентарії, на кшталт О. Домбровського, умисно відмовляються від участі у нинішніх виборах, запевняючи, що обраний «за бажанням» Зеленського парламент не протримається довго. Спробуємо «звангувати», що очікує пересічного виборця – як того, хто проголосує за «нове обличчя», так і прагматика-консерватора протягом року.

Ефект футбольного тренера

Про кожного чоловіка в Україні можна сказати, що він знається на політиці, економіці та футболі. Останнім часом всі стали ще й фахівцями в журналістиці… Почнемо з футболу. Коли збірна України переможною ходою з першого місця у відбірковій групі потрапила на Чемпіонат світу-2006, Олега Блохіна всі готові були носити на руках. Невдачі у відборі на Євро-2008 і 4 місце у групі перетворили «зірку» в антигероя. Любов мінлива. Помилок вболівальники не вибачають. Усі ж знають, як будувати модель гри, тому з критикою не забаряться. Це як "дамоклів меч".

У політиці в нас розбираються навіть діти. Більшість людей хотіла бачити президентом нове незаплямоване обличчя. І проголосували за Зе. Молодий, імпозантний, обіцяв боротися із корупцією, мабуть нічого не крав, а ще казав про мир. Хай краще він, аніж ті, хто вже «там» був. Чи складно управляти державою? Головне, аби не крав. Бо інші крали. Як Порошенко, який, як стверджують деякі журналісти, «сколотив статки» більші, ніж у Джеффа Безоса і Біла Гейтса. Якось так… Такі байки прийшлися до смаку.

Певна логіка у смакових уподобаннях є. Набридло «правління» людини, про яку постійно кажуть, що вона краде. А от інша каже, що треба всі ланки влади перезавантажити. Так, треба. Аби прибрати усіх крадіїв. Позачергові парламентські вибори – лише перший крок. Потім новий президент захоче змінити місцеві ради і мерів. Українці радо підтримають намагання. І до Нового року ми отримаємо «нових» і «чесних» на кожному кроці…

Це я к у футболі. Всі знають, як бігти і як забивати. Треба лише змінити тренера у разі програшу. В політиці ще цікавіше. Навіть якщо не вірити рейтингам та прогнозам, можна припустити, що половину Ради наступного скликання займатиме пропрезидентська «Слуга народу», під зеленим прапором якого опиняться представники різних «груп впливу», тобто суміш обранців, орієнтованих на різних відомих персон. Доволі потужною за рахунок мажоритарників виглядатиме і монолітна фракція «ОПЗЖ» Бойка-Медведчука-Рабіновича.

Бенефіс Медведчука

Маючи навіть чверть голосів у Раді, «платформівці» заручаться підтримкою тих обранців «Слуги народу», яких просунули у партсписок та на мажоритарні округи, при голосуванні за голову Ради. Очевидно, що тіньового медіамагната Віктора Медведчука манить посада спікера парламенту, яка дозволяє керувати багатьма законотворчими процесами, а головне розвертати «корабель» під назвою «Україна» в інший бік. Вже активно насаджується думка, що Юрій Бойко – то кращий прем’єр... Хоча можливо цю посаду за домовленістю віддадуть креатурі від «Слуги». 

Той, кого призначать прем’єром, має їхати до Москви для укладення газової угоди. З 2020 року «транзитний» договір не діє. Потрібні нові компроміси. «Газпром» не відмовиться від постачання палива для України «зі знижкою», у чому давно запевняє громадян Медведчук, а також може частково перекачувати його через нашу ГТС. Це подадуть як перемогу нового уряду і ВР. Проте українцям не скажуть, що переговорники вибачили росіянам борг у 2 млрд зелених американських грошей за рішенням Стокгольмському арбітражу.

Є ще український борг перед МВФ. Повністю від сплати якого ніхто не відмовиться, попросять відтермінувати, але на новий транш годі й сподіватися. Тоді за посередництвом того ж Медведчука Москва, як за часів Януковича, погодиться «протягнути руку». У цей час на Донбасі як і раніше стрілятимуть.

Чому за кадром залишається Зеленський? Потроху з обранням Ради і призначенням Кабміну про президента згадуватимуть рідше. Інколи він бавитиме українців селфі із шаурмою, дотепними жартами та вказівками «розібратися», «покарати» і «замінити». Когось покарають, щоб підтвердити статус першої особи.

За сценарієм. Епілог 

Досвідчені політики впевнені, що за рік-півтора нас чекають нові вибори до Ради. А чому? Коли українці зрозуміють, що держава поступово і непомітно рухається подалі від Європи, тисячі атовців, які воювали з 2014-го, знайдуть зброю та рушать «на Київ», щоб знести «цю владу».

Громадянський конфлікт, який до того, розпалюватиметься у соцмережах, перетвориться на силове протистояння. З одного боку поліція незмінного міністра Авакова, найманні «загони» кількох олігархів, а з іншого – ідеалісти, але які пройшли горнило війни. Після перших суточок ситуацію коментуватиме Путін.

В затишному кремлівському кабінеті із італійськими меблями та американськими кондиціонерами він телефоном нагадуватиме «партнерам» зі Заходу, що попереджав про жахливий характер українців, які не здані самостійно йти «мирним шляхом». Потім, аби запобігти «війні», він запропонує поділити Україну навпіл, заявивши про претензії на російськомовний Схід і Південь. Поки на Заході думатимуть, чи погоджуватися на «гачок» Путіна і контроль над проєвропейською частиною держави, горітиме Київ. Спікер і Уряд тимчасово опиняться «у вигнанні» - мабуть у Харкові, там заявлять про «створення» нової тимчасової столиці.

Фактично існуватиме щонайменше дві України. Для початку. Далі для Кремля буде цікаво роздмухувати конфлікти в різних «точках», аби «відокремлювати» регіони. Сценарій «Слуги народу» із Зеленським у головній ролі? Зазвичай на кожну популярну стрічку роблять римейк. Інша – нетелевезійна - версія «Слуги народу» вже за рік кардинально змінить Україну й українців. І справа не в кордонах між регіонами, а у бойових діях, сутичках приватних армій олігархів та місцевих бізнесменів, крові та безладі.  За рік… Зброя у людей є, власне бачення справедливості, швидкого соціального ліфта теж. До процесу долучаться й олігархи, які при цих умовах вважатимуть себе постраждалими. Якщо в Україні створена олігархічна республіка, то змінити її можна хіба що авторитарним правлінням. 

Якщо пощастить, за сприянням західних радників в Україні приблизно через рік ініціюють нові вибори, що дозволить заявити про себе іншим лідерам. До чого порівняння футболу з політикою? Помилку тренеру можна вибачити, є шанс, що виправиться. Або буде привід для суму. Це не критично. Помилка політика може призвести до незворотних змін.