На «політично-релігійному» підґрунті у Вінниці виник черговий конфлікт. З 24 лютого триває повномасштабна агресія РФ проти України. За цей час зафіксовано безліч фактів того, як духовенство та архієреї УПЦ (МП) попри офіційну позицію керівництва Церкви підтримували окупантів. Звісно, не всі та не завжди. Але фактів вдосталь. Є навіть кримінальні провадження. Ініціатива профільної комісії Вінницької облради щодо звернення до центральної влади про заборону пов’язаної з Росією церкви викликала доволі ворожу реакцію з боку Вінницької єпархії. У «відповіді» депутатам священики назвали ініціативу «провокацією», хоча самі припустились декількох «хибних тверджень».
Отже, нагадаємо, постійна комісія з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту Вінницької облради підготувала звернення до президента, Верховної Ради та уряду з пропозицією прийняти закон про заборону діяльності Української православної церкви Московського патріархату для уникнення реальних та потенційних ризиків загрози національній безпеці України. Звернення ще мають розглянути на сесії.
У Вінницькій єпархії УПЦ (МП) відреагували на проєкт звернення, назвавши його провокацією.
Проаналізуємо окремі твердження церковників. У відповіді членам комісії нагадують, що «найбільша релігійна організація Вінницької області та України має назву «Українська Православна Церква». Надалі просимо писати найменування правильно і не вигадувати чогось зайвого від себе».
За офіційними даними, конфесія нараховує до 900 юридичних осіб (релігійних громад) в області. Однак, опитування українців показали, що прихильників ПЦУ (понад 500 релігійних організацій в області) значно більше, ніж УПЦ (МП).
«54% серед усіх респондентів зараховують себе саме до Православної церкви України. Лише 4% зараз ідентифікують себе з Українською православною церквою московського патріархату. Ще 14% вважають себе просто православними, без конкретизації патріархату», - про це свідчать серпневі результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).
Дані загальні. Не для окремо взятої Вінниччини. Хоча сумнівно, щоб по області вони суттєво відрізнялись від загальнодержавних. Тож можна казати про відносну перевагу за числом парафій УПЦ (МП), а не за абсолютними показниками.
Тепер щодо суперечливого додатку «Московського патріархату». До 2022 року він не був таким «болісним», архієреї та духовенство не приховували свою єдність з РПЦ та патріархом Кірілом. Війна змінила ставлення, адже будь-які публічні зв’язки з агресорами стали токсичними.
Втім, у Вінницькій єпархії УПЦУ (МП) не заперечуватимуть, що попри осуд збройної агресії Росії, канонічне спілкування з іншими помісними церквами відбувається через РПЦ. Як і той факт, що митрополит Іонафан, керівник Тульчинської єпархії (а це теж Вінниччина), включений до комісії Руської православної церкви щодо старообрядців (старовірів).
Окрім духовного спілкування та спільних «проєктів» є і суто юридичні аспекти. Так, за даними «Опендатабот», одразу дев’ять (!) громад при храмах Вінниччини у своїй назві вказують приналежність до Московського патріархату. Зокрема й в обласному центрі.
Приміром, зареєстровані у Вінниці Релігійне братство УПЦ Московського патріархату Ікони Пресвятої Богородиці, Релігійна громада УПЦ Московського патріархату парафії Святителя Тихона патріарха Московського і всієї Русі та Релігійна громада УПЦ Московського патріархату парафія Св.Мученика Трифона.
Трифонівський храм є доволі просторим і одним з найбільших на Старому місті (мікрорайон Кривої та Новоселівки). Він розташований на площі Шкільній.
Отже, в юридичних назвах присутнє посилання на МП - інші обмежуються лише приналежністю до «УПЦ» - і у той же час всі ці організації «входять» до Вінницької єпархії. Тобто «відхрещуватись» від «патронату» не варто. Знову ж наголошуємо, що не всі парафіяни, духовенство та архієрея у глибині душі є прихильниками політики патріарха Кіріла. Віримо, що достатньо патріотів України. Редакція лише констатує факти.
Далі, у відповіді спростовується те, що «УПЦ МП ідеологічно обґрунтовує та підтримує війну, а також виправдовує військові злочини, які скоює росія на території України». Так, як нагадають у «відповіді», «митрополит Онуфрій засудив агресію Росії та дії президента Путіна ще в перший день війни», однак, далеко не всі священики виконують його настанови. Саме тому розпочаті кримінальні провадження у «тилових» областях, а у прифронтових ситуація значно складніша. Священики з УПЦ (МП) одразу переходять на бік окупантів, всіляко сприяють загарбникам, а храми з їх згоди перетворюються на склади боєприпасів. З часом NaПарижі докладніше розповість про такі факти.
У Вінницькій єпархії зазначають, «якщо хтось з вірян чи служителів Української Православної Церкви має антиукраїнську позицію чи порушує закони України — несе особисту відповідальність за свої вчинки і порушення». За законами України. Натомість в УПЦ (МП) ще не було жодного публічного осуду «своїх», коли ті пішли на співпрацю з ворогом. А хіба Церква не несе відповідальності за «своїх» архієреїв, священиків, паству?
«Сьогодні усі разом повинні працювати на перемогу України. Продовжуємо молитись за наших військових і увесь багатостраждальний український народ!» - з цими строками однозначно можна погодитися.
