Вдруге виставлено на продаж легендарний Браїлівський соко-морсовий завод. Потенційним покупцям пропонують фактично погасити борги державного підприємства та отримати майновий комплекс у центрі селища як бонус. Якщо у 2017-му бажаючих не було, то нині ситуація змінилась. Перш за все цікавляться територією. Але звісно, новий власник не реанімуватиме зруйноване часом виробництво соків.

Вартість адекватна

Зазначимо, Фонд держмайна продає колишній Браїлівський сокоморсовий завод. Стартова ціна лоту доволі цікава. Покупцю пропонують купити об’єкт за 0,333 млн грн за умови погашення боргу у 7,43 млн грн. Тож фактична вартість перевищує 7,7 млн грн. Така інформація розміщена на Prozorro.Продажі.

На заводі сьогодні є лише два працівника - керівник та охоронниця. А прохідна переобладнана під збір речей для ЗСУ.

«Підприємство з 2008 року не проводило господарської діяльності. За цей час накопичилась заборгованість по зарплаті, тощо. Кошти з продажу підуть у бюджет та колишнім працівникам», - запевнив журналіста NaПарижі в.о. директора ДП «Браїлівський соко-морсовий завод» Василь Костюченко.

На його думку, майновий комплекс може зацікавити потенційних покупців місцем розташування, адже знаходиться у самісінькому центрі селища, поруч з трасою. Є дві свердловини з питною та технічною водою. Обладнання, що залишилось, у більшій мірі не придатне для використання.

«Вартість, на мою думку, адекватна. Так, якщо була б вищою, не зацікавила. Хоча для компанії, яка планує започаткувати нове виробництво, можливо, це не дорого», - зазначив керівник, який відповідає за об’єкт з 2022 року.

Браїлівська «Аврора»

Соко-морсове підприємство цікаве своєї історією. Його створили у 1946 році поруч зі ставком у регіоні багатим на яблуневі садки. Частково завод зберіг свій радянський та пострадянський «шарм», який дозволяє наче переміститися на десятиріччя назад.  

Під час екскурсії заводом Василь Костюченко показав головну окрасу – цех з величезними дерев’яними бочками. Саме в них колись робили сок, морс та інші напої. Могутні стіни з кам’яним фундаментом нагадують, що зводили їх значно раніше. Подекуди ще можна побачити цеглу початку ХХ сторіччя.

За словами керівника, таких підприємств колись було лише два на весь СРСР. Звісно, 15-річне занедбання далось взнаки. Більшість обладнання розікрали. Навіть металеві кріплення з діжок зняли.

Місцями вирізаний навіть дах. Або він сам впав… від втоми. До речі, раніше для покрівлі будівельники використовували очерет з місцевого ставка. І він досі не зіпсувався.

Цех прикрашає стіна з мозаїкою. Білими та блакитними кахлями викладена «Аврора». Мабуть, таких на Вінниччині вже не залишилось.

Не тільки цегла та бетон тримаються. Дерев’яні перекриття та сходи дивують своєї міцністю. Оскільки Браїлів газифіковано, потреби у дровах немає, тому завод «зберіг» і рослинність.

Територія підприємства за роки занепаду перетворилась у міні-парк, де влітку можна заблукати, а взимку треба пробиратися через хащі, щоб потрапити до сусідньої будівлі….

Наприклад, до місцевої котельні. Від неї залишилось лише «голе» приміщення та таблички, які вказують, що треба бути обережними. Навіть кабелі з підлоги «зникли».

Мабуть, найкраще зберіглися кабінети інженерно-технічного персоналу. Там ще припадає пилом документація та книжки радянських часів. Можна припустити, що люди раптом пішли, залишився безлад з паперами та старі меблі. До речі, дещо прикрасило б музей місцевого рівня, якщо його створювати.

У ділянці зацікавлена сусідня релігійна громада

«По діючому законодавству ми виставляємо об’єкт на торги при наявності хоча б однієї зацікавленої у придбанні фізичної чи юридичної особи. Наразі є звернення від релігійної організації Санктуарію Ісуса Назаринського РКЦ. Костел розташований поруч. Паркан спільний. До радянської влади територія заводу належала католикам», - пояснює керівник Pегіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях Андрій Маркевич.

Він запевняє, що також у телефонному режимі до відділення інші люди звертались із запитами щодо заводу.

«Територія цікава як логістичний центр для малого та середнього бізнесу. Зазначу, що розмови про реанімацію заводу як державного давно не розглядаються. Частина кредиторської заборгованості, а саме податки, збори та зарплата, підлягає погашенню в обов’язковому порядку протягом 6 місяців. Щодо решти ми не вписуємо в обов’язок погасити саме у цей термін. Беручи зобов’язання, покупець вирішуватиме ці питання. Всі умови є на сайті «Прозорро. Продажі», - каже очільник відділення ФДМ.

Свердловини до переліку майна, що реалізується, не увійшли. За словами Андрія Маркевича, органи місцевого самоврядування звернулись з проханням передати їх, адже вони забезпечують водою громаду.

«Рішення ще не прийнято. Розглядаються два варіанти – або обидві передати громаді, або одну, а іншу окремим лотом виставляти на продаж», - додає він.

У Браїлові доволі потужна католицька громада. Вона зацікавлена у розширенні території, але на сьогодні люди вагаються через ціну, адже треба швидко зібрати потрібну суму. Якщо зберуть, то зможуть зробити великий релігійний комплекс з власним готелем та культурним центром.