Верховний суд 6 лютого залишив без руху касаційну заяву керівника Тульчинської єпархії УПЦ МП митрополита Іонафана (Єлецьких) щодо призупинення його українського громадянства. Причина у тому, що позивач не надав повний пакет документів.
Про це NaПарижі стало відомо з власних джерел в органах судової влади.
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський указом № 898/2022 від 28.12.2022 призупинив громадянства низки священників УПЦ МП. Серед них керуючого Тульчинською єпархією УПЦ МП митрополита Іонафана та вікарія Ладижинського архієпископа Сергія (Аніцоя).
Керівник єпархії на той час лікувався в елітних столичних закладах. Нині він перебуває у своїй резиденції, розташованій у Бершадській громаді. Навіть лікуючись, він оскаржував указ очільник держави. За законом на оскарження митрополит має пів року.
Відомо, що разом з Іонафаном оскаржували «призупинення громадянства» архієпископ Сергій, а також митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій.
Одночасно з цим, за даними видання, у Тульчинській єпархії митрополит Іонафан та архієпископ Сергій не надто сподіваються на позитивне вирішення у майбутньому, тому «пакують речі» та планують залишити країну. Хоча у випадку з керівником єпархії перетнути кордон буде складно, адже кримінальне провадження не закрито.
Так, справа у суді. Але не «рухається». Двоє суддів Тульчинського райсуду вже заявили про самовідвід. Матеріали передали третьому судді. Загалом у штаті райсуду чотири судді. Якщо ніхто з них не візьметься за розгляд, справу передадуть до іншого суду. Процедура займає певний час.
Президентський указ було підписано на підставі висновків ДМС про наявність у підсудного та його «правиці» - архієпископа Сергія – російського громадянства. Якщо так, то виходить, що нині Тульчинською єпархією керують громадяни країни-агресора.
Ба більше, в їхньому користуванні пам’ятка архітектури місцевого значення – кафедральний собор Різдва Христового. Адже будівлю, яка використовується під офіс єпархіальним управлінням, давно було передано єпархії за умови символічної платні – 1 грн. на рік.
У церкви цікава історія. Її було побудовано коштом графа Станіслава Потоцького у 1786-1817 роках для католицького Домініканського костелу з чернечими келіями. У 1832-му будівлю передано православним за наказом тодішньої російської влади. За радянських часів там був театр і ДЮСШ. У 1991-му храм місцева влада передала вірянам.
Також цікаво, що у листопаді 2004 року у соборі було освячено «престол в честь Святого страстотерпца Царя Николая и всех Святых Царственных страстотерпцев, и всех Святых Новомучеников в Земле Русской просиявших».
Якщо у керівництві УПЦ МП постійно стверджують про свою «самостійність від РПЦ» і патріарха Кіріла, то чому не помічають очевидне – позбавлені українського громадянства священики керують єпархією в Україні. Може все так задумано?..
