Хоча за останні десятиріччя багато ентузіастів вивчати історію Вінниці та закривали «білі плями», проте їх ще достатньо. Наразі «Музей Вінниці» опублікував без перебільшення унікальний документ – план Вінниці та околиць 1802 року.
«Вперше він був опублікований у книзі нашого провідного наукового співробітника Арсена Зінченка «Руські парохії міста Вінниці у XVIII столітті. Тепер викладаємо електронну версію цієї мапи», - зазначають музейники.
У великому розмірі її можна переглянути тут: https://bit.ly/3E9hsvW
«На мапі бачимо Вінницю в перші роки після окупації краю Російською імперією. Судячи з карти, найбільш забудованою тоді була східна частина сучасного середмістя. Територію сучасного Замостя позначили як передмістя Вінниці, а Старе місто – як окреме поселення в межах міських земель. Хоча згодом, на пізніших мапах, його теж називатимуть передмістям. На річці Бог (Південним Бугом вона стане пізніше) бачимо багато острівців. Один з них, в районі сучасного Староміського мосту, позначений як «Низовинний острів», - вказується у повідомленні.
На що ще варто звернути увагу? Перше – дороги. Сучасна траса М-30 була популярною щонайменше у 18 сторіччя. На мапі вона вказана як Літинський шлях, який починається на заході міста, та Немирівський – на лівому березі.
Більшість з сучасних доріг існували за Речі Посполитої. Приміром, Київська у напрямку Житомира, Тиврівське шосе до Луки та Хижинців, Гонти, тощо.
Друге – деякі сучасні мікрорайони тоді були у межах міста, хоча й визначені як окремі поселення. Це не тільки Старе місто та Замостя, а й Тяжилів, до якого йшла дорога на місці сучасного проспекту Колцюбинсього, а також Сабарів, Великі і Малі Хутори. А от П’ятничани не входили до меж міста, як приватна власність родини Ґрохольських.
Третє – острови. Між сучасним Центральним та Староміським мостами було їх аж чотири. Залишилась лише Кемпа. Всі вони мали сполучення містами з берегами. Найбільший острів – Низовинний – не затоплено. Він розташований на місці вигинання вул. Коновальця (кол. Г.Успенського), де поки зберіглася зелена зона, але ділянки передані під забудову.
Четверте – річки. Окрім Південного Бугу (кол. Бог) автори карти вказують кілька значних приток – Вінницю, Тяжилів та Перемили. Саме назва останньої нині підзабута.
«Оригінал плану міста Вінниці та околиць 1802 року зберігається у російському державному військово-історичному архіві. Ймовірно як і багато інших важливих документів, пов’язаних з історією нашого міста. Можемо тільки сподіватися, що ці безцінні історичні джерела колись стануть доступними для українських дослідників, а не зникнуть безслідно в глибинах російських архівів», - вказують у музеї.
