Вівсянка, пірникоза, серпокрилець, рибалочка, крутиголовка, посмітюха, щедрик, щиглик, костогриз… – лише деякі назви птахів, із близько 250-260 видів, які можна побачити на Вінниччині. Спостереження за ними може бути дуже цікавим, а навесні, коли розпускається зелень, починає гріти сонечко, а пташки голосно виспівують, почати робити це – найкраще.

Про птахоспоглядання (бердвочинг) – заняття, яке може стати не лише чудовим хобі, цікавим способом відпочинку на природі та вивченням чогось нового, а й допомогою для науковців - з орнітологом і викладачем Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського Олександром Матвійчуком розповідає Вінницький туристичний сайт.

Що таке бердвочинг?

Birdwatching (або birding) дослівно перекладається як «спостереження за птахами». Однак це не просто споглядання пернатих. В ідеалі бердвочер повинен обов’язково встановити вид, за можливості – стать і вік птаха, а також вказати дату й точне місце його спостереження. І якщо цю інформацію разом із фотопідтвердженням ви внесете до бази даних (наприклад, в Ukrbin.com), то її зможуть використати науковці.

Але якщо ви не такий «просунутий» знавець птахів, то можна зробити все те ж саме, але для себе, без занесення даних у спеціальну базу для фахівців. Фактично птахоспоглядання – це один зі способів психологічного розвантаження на тлі природи. Навіть якщо вам складно відрізнити грака від крука, дятла звичайного від дятла сирійського, а у синиці вусатій чи синиці довгохвостій ви б нізащо не впізнали власне синичку, то через бердвочинг можна відкрити для себе різноманіття пташок, які мешкають поруч з нами.

Синиця вусата (Panurus biarmicus) – мешканець густих очеретяних заростей по берегах водойм, де й влаштовує свої гнізда. Взимку зграйками, поїдаючи насіння навколоводних рослин, а в теплу пору живиться дрібними безхребетними. Фото та інформація – Олександр Матвійчук

Що потрібно для бердвочингу?

Для цього заняття потрібно мати кілька речей:

• телефон чи фотоапарат (в ідеалі з довгофокусним об’єктивом);
• визначник для ідентифікації виду птахів (друкований або у вигляді додатку);
• бінокль (якщо є), бо часто пташки сидять високо, або ховаються у кронах дерев;
• і блокнот для нотаток.

Олександр Матвійчук каже, що визначники – дуже важлива річ. Зазвичай це друковані чи електронні видання з ілюстраціями та описом різноманітних видів пташок. З їхньою допомогою можна дізнатися про головні особливості певного виду, як відрізнити самок від самців, де ці птахи мешкають, як гніздяться, чим харчуються та багато іншого.

Оскільки бердвочинг більш популярний на Заході (Західна Європа, Америка), літератури для цього заняття видано багато. Олександр Матвійчук, наприклад, має англомовні видання «Птахи Північної Америки» (від National Geographic), «Птахи Південної Каліфорнії» та інші визначники. З українських видань науковець радить визначник «Птахи фауни України» (Фесенко, Бокотей). Каже, що це класика. А про птахів нашого регіону є видання «Птахи Вінниччини» (Матвійчук, Пірхал, Відуецький) з фотографіями та описом 240 видів пташок, які нині реєструються, або були виявлені на території Вінницької області в минулому. Цей визначник, до речі, можна безкоштовно завантажити за посиланням: https://dspace.vspu.edu.ua/handle/123456789/1738

Крім цього є спеціальні мобільні додатки, що допомагають визначити вид птаха за фотографією, описом його вигляду і навіть співом. Серед таких – додаток «Seek», один з найкращих у світі – «Merlin Bird ID» від Cornell Lab, «BirdNET» (за принципом роботи подібний до музичного додатка «Shazam») та інші. А для найпростішого користування можна завантажити безкоштовний додаток «Птахи України».

Щиглик (Carduelis carduelis) – співочий птах, який має не лише яскраву зовнішність, але й гарний голос завдяки чому їх нерідко утримують в неволі. Гніздиться також і у містах, зокрема й у вінницьких алеях. Фото та інформація – Олександр Матвійчук

Як спостерігати за птахами?

«Птах не завжди сидить на місці й точно не чекає, поки ви його визначите. Тому оптимальний варіант – сфотографувати, а потім визначати вид, – радить Олександр Матвійчук. – Якщо ж ви тільки починаєте і ви птахів не знаєте, то найперше потрібно встановити видову приналежність. Є низка діагностичних ознак: розмір, забарвлення, форма, де ви його побачили (в лісі, чи в полі), якісь риси поведінки…. А далі ви можете думати, що з цим робити: чи просто потішитися, що ви його побачили (можливо це якийсь рідкісний для регіону вид), або внести його в базу UkrBIN».

«Також можна звертати увагу на ознаки статевого диморфізму (чим самки відрізняються від самців). Вони різні у птахів. Наприклад, у великих яструбів самка просто більша, оце й вся відмінність. А ось у малих яструбів самка і самець мають ще й різне забарвлення. У випадку чорних дроздів також потрібно дивитись на забарвлення (у них самочка бура, а не яскраво чорна). Або ж – на форму тіла, як у випадку фазана: у самця довгий хвіст, у самки коротший, самець яскравий, самка тьмяна. Деякі види достатньо побачити один раз наживо, і ви їх відрізнятимете навіть по польоту.

Це не складно. Люди, які займаються бердвочингом впродовж двох-трьох років, прекрасно вивчають фауну птахів. І насправді їх не так вже й багато: в Україні лише трохи більше 440 видів птахів. Для порівняння: рослин – кілька тисяч», – каже орнітолог.

Шпак (Sturnus vulgaris) – один з найвідоміших птахів. Щороку одним з перших прилітає на Вінниччину про що одразу сповіщає гучним співом. Гніздиться в різних куточках міста – у шпаківнях і природних дуплах. Фото та інформація – Олександр Матвійчук

Найкращі місця для бердвочингу

Для бердвочингу зовсім не обов’язково йти далеко за місто. Хоч зазвичай найбільше видів тварин і птахів можна побачити біля водойми, яка межує з лісом, полем, чи луками. Тобто, на відкритих просторах.

«От ми зараз в центральному парку. Вже бачили синицю блакитну, яка несла в дзьобі гніздовий матеріал, і чикотня, який літав, відлякуючи білку (можливо від гнізда, бо вони з задоволенням поїдають і яйця, і пташенят). Зараз прекрасно співає чорний дрізд. Он сидить кільчаста горлиця (або садова горлиця). Ось там співав вівчарик-ковалик. Тобто, птахів навколо маса. У Вінниці можна вийти в будь-який парк (лісопарк, ботанічний сад, до Південного Бугу, до Вишенського озера), або на ставки за межами міста (біля Барського шосе, наприклад). Бердвочингом можна займатися навіть у себе в подвір’ї. Здається, Олександр Настаченко з Дніпра зробив окремий список птахів, яких він відмічав зі свого подвір’я. І це неймовірний список», – каже Олександр Матвійчук.

Найкращий час для бердвочингу

Птахи найбільш активні в період гніздування, тому найбільше видів можна побачити навесні та влітку. Тоді вони активні протягом всього дня. Але для якісного бердвочингу потрібно й самому стати «жайворонком», бо найоптимальніший час спостереження за птахами – ранній ранок. Олександр Матвійчук каже, що це перші години після сходу сонця (незалежно від пори року).

Наприклад, до цьогорічного Міжнародного Дня Землі, у Вінниці відбудеться орнітологічна прогулянка мальовничими місцями Вишенського парку і ботанічного саду «Поділля», яку проведе Олександр Матвійчук. Вона розпочнеться о 7:00 ранку. Попри це, всі місця забронювали у перший же день, тож організатори подумують над повторенням таких активностей.

«У цей час птахи прокинулися, вони активно шукають їжу, співають, захищають територію, збирають їжу для пташенят. Тобто вони помітні. А є птахи, які активні, навпаки, в нічну пору доби: деркач, сови, дрімлюга, деякі інші види. Їх небагато, і вночі, мабуть, це більше бердлісенінг, тому що ви пташок не побачите, а будете чути», – пояснює науковець.

Сіра чапля (Ardea cinerea) – поширений у нас водно-болотний птах, який оселяється по берегах водойм і полює на рибу та земноводних. Гнізда робить як у заростях очерету так і на деревах. Фото та інформація – Олександр Матвійчук

Яких ще птахів можна зустріти у Вінниці?

«У нас не зберігається впродовж року одна й та сама фауна. Більшість птахів, які у нас гніздяться, можна поділити на дві групи: одні є цілий рік (як сизий голуб, горлиця садова, чикотень), а більша частина змушена відлітати на південь (це, наприклад, ластівки, шпаки, кропив’янки та багато інших). Є ще види, для яких наша територія є півднем. Відповідно, ці птахи прилітають до нас на зимівлю. Це, скажімо, золотомушки, снігурі, чижі, чечітки.

– А є птахи, які до нас потрапляють випадково. Наприклад, на Вінниччину раз в три-чотири-шість років прилітають з Дунаю молоді рожеві пелікани. Останній випадок, здається, був три роки тому в Липовецькому районі. Беркути інколи залітають… А найрідкісніший птах, якого я бачив у місті, це рожевий шпак. Вони зовсім не схожі на звичайних, мають екзотичніший вигляд. Зазвичай вони гніздяться в степовому Криму на узбережжі Азовського моря. Та інколи, переважно через їжу, змушені кочувати на великі відстані. Я от спостерігав їх у Вінниці», – розповів Олександр Матвійчук.

У чому користь бердвочингу?

«Це заняття, цей спосіб відпочинку, дуже поширений на Заході (в Сполучених Штатах, в Західній Європі). А нам ще важко це збагнути: що можна з біноклем піти в природу визначати птахів, записувати їх в блокнотик (відзначаючи т.зв. «лайферів» – птахів, яких бачиш вперше в житті) і змагатися в цьому з колегами. Наприклад, у Facebook-групі Birdwatching Ukraine – величезна кількість людей, які й близько не є орнітологами. Однак це не заважає їм отримувати задоволення від бердвочингу і давати цілком кваліфіковані спостереження. Є навіть жарт, що бердвочинг придумали орнітологи. Бо фахівців насправді небагато, а така розвинена мережа волонтерів допомагає зібрати дані з великої території за короткий проміжок часу. І потім ми можемо робити висновки про поширення видів, про тенденції (збільшення/зменшення чисельності), про якісь цікаві поведінкові реакції», – каже Олександр Матвійчук.

Синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus) – маленький комахоїдний птах, що замешкує різні деревні насадження – від старих міських парків до лісів. Фото та інформація – Олександр Матвійчук

«Знову ж таки, може скластися враження, що складання таких списків є обов’язковим. Але бердвочинг може бути просто прогулянкою і спостереження за птахами. Бо це розвантажує. Вийти в природу поспостерігати птахів, ще й подихати повітрям, відволіктися… І це якраз та сама екологічна освіта, екологічне виховання. Людина так побудована, що вона ставиться уважніше і бережливіше до того, що знає. А те, що їй невідомо, їй нецікаво. Я переконаний, що якщо людина роздивиться уважно, дослідить якогось птаха, то вона не буде навмисно знищувати або опосередковано завдавати йому шкоди. Це важливо», – розповів Олександр Матвійчук.

Курочка водяна (Gallinula chloropus) – дрібний чорний навколоводний птах, якого помилково називають качкою. На відміну від водоплавних птахів вони не мають перетинок між пальцями. Фото та інформація – Олександр Матвійчук

Вільшанка (Erithacus rubecula) – звичайний співочий птах майже будь якого лісонасадження. Скрипучу пісню вільшанки простіше почути, аніж побачити самого птаха. На зиму змушені відлітати на південь, оскільки живляться, переважно, дрібними безхребетними. Фото та інформація – Олександр Матвійчук

На головному фото: сова вухата (Asio otus), як і решта сов активна вночі, а вдень цих птахів можна побачити у густих кронах дерев. Взимку можуть збиратись групами до 40-50 особин серед гілок ялин або інших дерев. Фото та інформація – Олександр Матвійчук