У ніч на 17 травня Генштаб ЗСУ оголосив про проведення «операції з порятунку» військових із заводу «Азовсталь» у Маріуполі. Згідно з цією заявою, 53 особи з тяжкими пораненнями доставлено до лікарні окупованого з 2015-го Новоазовська, а ще 211 військовослужбовців — до Оленівки (обидва населені пункти контролюються самопроголошеною «ДНР»), звідки «через процедуру обміну» їх відправлять до України.

Однак представники російської влади поки не прокоментували інформацію про обмін, що готується.

«Гарнізон «Маріуполь» виконав поставлене бойове завдання. Вищим військовим командуванням було віддано наказ командирам підрозділів, що є на «Азовсталі», зберегти життя особового складу…Заходи щодо порятунку захисників, які залишаються на території «Азовсталі», тривають», — сказано у заяві Генштабу.

Президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні наголосив, що «українські герої потрібні Україні живими» і що робота щодо їх повернення «вимагає делікатності та часу».

Раніше агентство Reuters повідомило, що з «Азовсталі» у понеділок виїхали близько десятка автобусів, у яких, ймовірно, були українські військові. Оцінити кількість людей усередині, за повідомленням агентства, було неможливо. Пропагандисти з російського RT повідомляли, що із заводу вийшли близько 300 військових, у тому числі близько 50 поранених.

На російському «Першому каналі» заявляють, що ранком українських військових з «Азовсталі» «продовжать приймати в полон», а тих, кого вже доставили до Оленівки, «вранці почнуть допитувати». За інформацією пропагандистів, на території заводу залишаються понад 2,2 тисячі людей.

Раніше Міноборони РФ заявило, що домовилося із заблокованими на «Азовсталі» військовослужбовцями про вивезення поранених. Українська влада цю заяву не коментувала, і про те, що завод також залишать військовослужбовці без поранень, не повідомлялося. Пізніше в телеграм-каналах російських ЗМІ та їхніх воєнкорів стали з'являтися відеозаписи з пораненими солдатами, евакуйованими, як стверджувалося, із «Азовсталі». Увечері агентство Reuters опублікувало фотографії з пораненими, доставленими до Новоазовська.

Ближче до вечора полк «Азов» опублікував заяву про те, що «захисники Маріуполя виконали наказ», упродовж усієї війни відтягуючи на себе «переважаючі сили противника» і давши можливість українській армії перегрупуватися, отримати зброю від партнерів та підготувати більше особового складу. Тепер «з метою збереження життя весь маріупольський гарнізон виконує затверджене рішення вищого військового командування та сподівається на підтримку українського народу».

Нагадаємо, звільнення людей, які перебувають на заводі «Азовсталь», — одна з ключових тем кількох останніх тижнів. 11 травня дружини бійців полку «Азов», які обороняються на заводі, зустрілися з папою Римськими Франциском і попросили його поговорити з президентом Росії про їхнє звільнення. 14 травня із закликом «допомогти «Азовсталі» зі сцени виступили переможці «Євробачення» із Kalush Orchestra. Володимир Зеленський говорив, що вбивство українських військових у Маріуполі «поставить крапку» на мирних переговорах із Росією.

Щодо подальшої долі маріупольських військових, то наразі відомо про позицію Києва. Як заявляє заступниця міністра оборони України Ганна Маляр та Генштаб ЗСУ, їх буде обмінено на російських військовополонених. Але терміни обміну не називаються.

Російська сторона про обмін поки що нічого не говорить. «Азовців» допитують… Українських військових у російських ЗМІ називають виключно полоненими, а події - здаванням у полон.

Українська сторона вираз «здавання в полон» намагається уникати. Але, очевидно, якщо є плани міняти «азовців» на російських полонених, то вони повинні мати аналогічний статус. Тобто йдеться не про процедуру «екстракшн», яку раніше просив Київ, оскільки українських військових вивезли не до третьої країни, а на підконтрольну противнику територію.

Після того, як «Азовсталь» покине останній український військовий битва за Маріуполь, буде вважатися закінченою. У російських ЗМІ це вже подається як величезна перемога і, можливо, стане приводом для «зради» в Україні.

Водночас очевидно, що в умовах, коли військова деблокада міста неможлива, альтернатива припиненню опору була лише одна – загибель всього гарнізону. Українське військове та політичне керівництво обрало збереження життя військових. Отримавши, можливо, обіцянки щодо обміну (хоча поки що, повторимося, це офіційно російська сторона не підтверджує). Але обмін – це буде вже окрема історія.