Політичні партії із 27 липня вже почали подавати до ЦВК свої кандидатури до складу обласних, районних та міських (у містах обласного значення) виборчих комісій. Тобто кампанія з місцевих виборів, що відбудуться 25 жовтня, фактично стартувала, але буде вона не такою, як попередні. І не лише через зміну виборчого законодавства, а й через те, що ми досі достеменно не знаємо, посадовців з якими повноваженнями ми будемо обирати восени. Особливо це стосується районних рад, які спочатку взагалі не передбачались у планах реформи...

Чимало невизначеності принесли нещодавно внесені зміни до Виборчого кодексу та постанова парламенту про утворення нових районів. Про позитивні й негативні нюанси змін в адмінтерустрою та новацій виборчого законодавства в інтерв'ю NаПарижі розповів радник з децентралізації, експерт з місцевого економічного розвитку Асоціації ОТГ Євген Шаповалов:

- Стосовно змін адмінтерустрою - всі до цього йшли і розуміли, що це має бути. Усі розуміли, що реформа має бути завершеною, що не може бути все розбалансованим. Ми починали обговорювати районування на Вінниччині з трьох районів, а вийшли на шість. Звісно, багато є незадоволених. Але невдоволені будуть завжди. Наприклад, за моїми даними, більше 30 ОТГ по Україні зараз судяться з Кабміном, деякі громади судяться з ОДА. Але те, що за постанову проголосували - це великий позитив. Щодо виборчого законодавства, то "найбільше зло" - це поріг мажоритарки у 10 тисяч виборців. Ми всі розуміємо, що на рівні громади про якісь партійні інтереси говорити доволі смішно, бо чим займається влада у громаді? Це - освітлення, водогони, дороги, ремонти якихось комунальних закладів, шкіл. Як там можна ділитись за партійним принципом - здається дивним. Мені здається, що попередня пропозиція у 35 тисяч виборців була більш логічною і зрозумілою для всіх, багато асоціацій та експертів підтримували саме цю норму.

- Яка кількість районів була б оптимальною для Вінниччини?

- Я думаю, це покаже час. Тут ключова річ - районні ради. Усі розуміють, що вони матимуть дуже сумнівні функції, бо за ними навіть у законопроекті 3614 (внесення змін до Бюджетного кодексу) не закріплено жодних доходів, окрім податку на прибуток від діяльності комунальних підприємств, які у своїй більшості нині збиткові та надходжень від орендної плати. Чим вони будуть управляти - незрозуміло. Є ідея їм дати вторинку, але, мені здається, це робиться уже від безвиході, тому що Конституція передбачає вибори до районних рад і вони у швидше за все будуть. Але функціонал цих райрад буде абсолютно обмежений.

- Тобто восени ми будемо обирати районні ради, але чим вони будуть займатися - ми ще не знаємо?

- До виборів, в будь-якому випадку, потрібно ухвалити ці зміни. Зараз є чотири ключових законопроекти, якими займається Мінрегіон: внесення змін до Закону про місцеве самоврядування, Закону про місцеві державні адміністрації, Податкового кодексу і Бюджетного кодексу. Добре, що ці напрацювання ведуться і насправді ведуться чесно, прозоро, консультації з усіма асоціаціями та експертами відбуваються, але всі розуміють, в тому числі у владних кабінетах, що це мало бути зроблено трохи раніше. Багато політичних сил хочуть цю тему з районами повернути на свою користь. Це політика і це актуальне питання зараз багато хто намагається використати перед виборами.   

- Верховна Рада встигне ухвалити ці рішення, якщо депутати зараз на канікулах, а зберуться аж у вересні, коли виборча кампанія уже повним ходом піде?

- Думаю, у них немає іншого виходу, ніж встигнути. Так само, як і в ЦВК. Але однозначно - це потрібно було робити раніше. І народні депутати це так само прекрасно розуміють...

- Є гарантії, що до нових районних центрів, як і обіцяла влада, не потрібно буде їздити людям за різними довідками?

- Тут я більш схильний до того, що це правда. Райони нові в принципі задумувались як система для побудови вертикалі державної влади, а "бабуся, яка їде за довідкою і ніяк не може доїхати" - це той міф, який існував ще при створенні ОТГ і зараз він знову запускається. Нікуди їздити не потрібно буде. Наприклад, зараз вносяться зміни до «Закону про адміністративні послуги», якими передбачається, що в кожній громаді має бути ЦНАП. А щодо вторинного рівня медицини, то ніхто ж районні лікарні не переносить, не закриває, тому це більше міф.

- Чому ж були й ще подекуди видно такі "битви" за право називатися райцентром?

- Мені здається, ми дуже ментально чомусь "засіли" у 1964 році, коли були створені ці райони. Чомусь навіть молодше покоління за них "вчепилось".  Дивно було, коли деякі мери казали, що "ми були містом обласного значення, тепер станемо ОТГ і будемо селом". Насправді ж це не так - ви як були містом обласного значення, так ним і залишаєтесь, усі ресурси, повноваження, бюджет у вас залишається. Проблема ще в тому, що, як і при створенні ОТГ, багато місцевих еліт або не розуміють, як будуть функціонувати райони, або не хочуть розуміти і бажають використати це на свою користь.

- От зараз тривають судові процеси: одинадцять громад тільки у Вінницькій області судяться із ОДА та Кабміном. Якщо буде рішення суду на їхню користь, що далі робити? Переглядати постанову Кабміну?

- Ті громади, які судяться із ОДА, використовують своє право, але потрібно тверезо дивитись на ситуацію. Ключовий суб'єкт прийняття рішення - це не ОДА, а Кабінет Міністрів. Те моделювання, яке робив Мінрегіон ще рік тому - на 56 громад, воно було ще більш "жорсткішим", тобто 63 громади, на які в результаті вийшли у Вінницькій області - це доволі ліберально. А те, що деякі громади досі судяться, бо хочуть ту чи іншу конфігурацію - це логічний процес, з точки зору тих, хто об'єднався і хоче залишатися в статусі ОТГ. Але час показує, що деякі з них не такі спроможні, як хотілося б.

- Може бути, що вони колись добровільно будуть проситися об'єднуватись з іншими?    

- Усе можливо, бо жити потрібно в реаліях, а не в утопії. Якщо не буде вистачати коштів на якість базові повноваження, то про який розвиток можна говорити? Це буде дуже показово, бо час - найкращий суддя. І якщо якась місцева "еліта" ще буде проти приєднання, то люди будуть самі розуміти: якщо в сусідів буде щось робитися, а в них ні, тому що вони маленькі і немає фінансової спроможності, то потрібно робити висновки.

- Новим законодавством змінено принцип обрання старост - тепер їх будуть затверджувати депутати. Кажуть, що це "удар" по самоврядуванню, адже кандидатуру старости подає голова ОТГ і він буде йому підконтрольний...

- Чому? Посада старости залишається виборною, бо голова - це виборна посада і депутати - виборні. Тобто ті люди, яких виберуть виборці, все одно, будуть репрезентувати інтереси людей і обирати старосту. Взагалі по старостах нині триває велика дискусія. Виникає, наприклад, юридична колізія щодо в.о. старост - немає зараз юридичних підстав для їх звільнення. Це ті люди, які були сільськими головами, пішли на добровільне об'єднання і виконують обов'язки старост. І виходить, що перші прямі вибори старост не відбуваються, а тому законних підстав для їх звільнення немає. Є ще багато таких моментів, які зараз вирішують у ЦВК, Мінрегіоні і профільному парламентському комітеті. Чесно, робота ведеться велика, але хотілося б, щоб усе це було зроблене раніше.

- Такі зміни фактично будуть робитися перед самими виборами?

- Багато хто апелює до позиції Венеціанської комісії, яка каже, що за рік до виборів не можна міняти правила гри. Але той Виборчий кодекс, який був прийнятий у січні, взагалі був жахливим. Тому ці зміни є логічними й актуальними. Але не всі. Наприклад, зменшення грошової застави для кандидатів - це добре. А "партизація" місцевого самоврядування - це негатив. Щодо старост, то якби були їх прямі вибори, то зараз є ОТГ, які складаються із 15-20 колишніх сільрад. Виходить, що це було б ще 20 виборних людей, які доводитимуть свою позицію - це буде не робота. Тому десь тут логіка прослідковується.

Загалом я вважаю, що на місцях дуже рідко кардинально змінюються еліти. З одного боку - це добре. Наприклад, на Вінниччині по багатьох питаннях у нас є певна сталість, як зараз модно говорити, "інституційна пам'ять". Тобто у Києві можливо, щось міняється, а тут люди продовжують працювати над тим, у чому вони фахівці. З іншого боку, зміни не зупинити, нове покоління місцевих лідерів готове працювати над подальшими реформами. Багато міст, селищ та сіл по всій Україні стримують свій розвиток через бажання окремих осіб всидіти у владних кріслах якомога довше. Хотілося б, щоб, не дивлячись на політичні пертурбації, Вінницька область розвивалася. Якщо всі думатимуть про розвиток економіки, а не про партійні квитки, то все буде класно навіть з таким недосконалим виборчим законодавством.