Сьогодні виповнюється рівно 147 років із дня народження славетного композитора, педагога, хорового диригента та автора найвидатнішої різдвяної мелодії, яку знає весь світ – Миколи Дмитровича Леонтовича.
З нагоди свята, запрошуємо наших читачів до маленької прогулянки музеєм імені Миколи Дмитровича Леонтовича, що знаходиться в селі Марківка Гайсинського району, неподалік Теплика
Музей відносно молодий, адже відкриття відбулось 22 серпня 2016 року.
В цій статті ми не будемо детально занурюватися в біографію, з котрою можна ознайомитися самостійно в мережі інтернет, а пройдемось «широкими кроками».
Отож, Микола Дмитрович народився 13 грудня 1877року в с. Монастирок, що неподалік Немирова. За народження композитора це був Бралавський повіт Подільської губернії, російська імперія.
З дитинства Леонтович навчався в батька, який грав на скрипці, гітарі, віолончелі, чудово співав і певний час керував хором семінаристів. Мати ж знала багато пісень, мала прекрасний голос і любила співати. В такій музичній родині брат і сестри Леонтовича також стали співаками і музикантами.
Раннє дитинство минуло в с. Шершні (поряд з Тивровом).
В 10 років Микола вступив до Немирівської гімназії, але через брак коштів за рік перевівся до Шаргородського початкового училища, яке було пансіонного типу.
В 15 років Микола Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янець-Подільському.
У 1899 році, в 22 роки, почав працювати вчителем у сільських школах. В селі Чуків (зараз Немирівська громада), організував самодіяльний симфонічний оркестр.
Впродовж наступних чотирьох років Леонтович видав два збірники подільських пісень.
Зарплата вчителя була зовсім невелика, але Микола Дмитрович за власний кошт купував музичні інструменти для оркестру.
На фото зображена нижня дека скрипки, яку Леонтович придбав в подарунок своєму учню, що дуже цікавився музикою, але його сім'я була надто бідною, щоб оплатити навчання музиці чи інструмент сина.
Доречі, композитор взявся навчати хлопця безкоштовно.
В 1904 році родина Леонтовича переїжджає на Донбас, але через революцію 1905року невдовзі змушена повернутися на Поділля у Тульчин.
У цей час він створює славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та інші.
1919–1920 років працює над першим великим симфонічним твором – народно-фантастичною оперою "На русалчин Великдень" за однойменною казкою Б. Грінченка. До спільної роботи запрошує свою колишню ученицю Надію Танашевич. Нажаль, твір закінчити Леонтович так і не встиг. Пізніше оперу завершив Мирослав Скорик
Окремо хочеться показати листа, що представлений в музеї, котрого Микола Дмитрович писав своїй коханій Клавдії - жінці, яка була єдиним великим коханням композитора, його дружиною та "дизайнером" його одягу, якщо так можна сказати, адже вона частенько шила одяг чоловіку, який вирізняв його споміж інших
Лист написаний із любов'ю та ніжністю. Читаючи його, мимоволі починаєш заздрити такому коханню
В музеї представлені речі із дому батька композитора, а також речі родини самого Леонтовича
А тут можна побачити відреставрований родинний килим ХVІІІ ст.
А на фото нижче представлені речі батька Миколи Дмитровича - Дмитра Федоровича.
Також є відреставрований диван, на якому композитор помер після того, як в батьківській хаті його з вогнепальної зброї поранив Афанасій Грищенко, колишній районний інформатор
Остання зала музею зібрала документи, афіші, листівки, що стосуються заходів вже після смерті Леонтовича.
За метрів 200 від музею знаходиться могила великого композитора
Ми рекомендуємо відвідати музей в с. Марківка, що неподалік Теплика. Дорога хороша, екскурсія дуже цікава, а задоволення від проведеного з користю часу - безцінне!!
