Чи є корупція "хребтом" для держави, без якого не існуватиме система управління? Як російські фейки «записуються» на підсвідомість і чому Медведчуку так комфортно за будь-якої влади? Що важливіше для Вінниці – благоустрій чи доступна медицина?.. Депутатка Верховної Ради ІХ скликання, членкиня комітету з питань правоохоронної політики, вінничанка Олександра Устінова в інтерв’ю NaПарижі відверто розповіла також про те, чому відмовляється від спілкування із журналістами окремих ЗМІ, коли вирішила балотуватися на посаду мера та чи має амбіції саме у Вінниці обратися до Ради наступного скликання.

 

«Через те, що влада не додає коштів на медицину, вінничани тижнями чекають на МРТ чи УЗД, або йдуть до приватних клінік, які як гриби виросли на території комунальних лікарень»

- Рішення балотуватись на посаду міського голови Вінниці було спонтанним? Яких помилок припустилися під час передвиборчої̈ кампанії̈?

- Ні, це рішення не було спонтанним. Я розумію, що останніх 15 років у Вінниці є монополія влади, а у вінничан просто немає реальної альтернативи. Більшість «нових» партій на цих місцевих виборах, які створювалися - партії-сателіти, або технічні партії нинішньої влади. Подивіться на результати: у Вінниці до міськради йшло близько 10 технічних партій, основним завданням яких було хоч по 0,7 - 1%, але відібрати голоси від можливих конкурентів. Відповідним чином вони себе й поводили: нахвалювали всі здобутки «Української стратегії Гройсмана» та відбирали відсотки у реальної опозиції. По суті, робили всю брудну роботу за «УГС».

Саме тому було прийнято рішення дати Вінниці, як реальну альтернативу на посаду мера, так і реальну опозицію в міській раді. Я балотувалася в мери, а для міськради ми висунули команду професійних та порядних людей, без корупційного шлейфу, які щодня багато чого роблять для Вінниці та містян. У нас одна з найкращих команд у Вінниці, до професійності та доброчесності якої не виникло жодних питань у вінницьких антикорупційних активістів.

Певною проблемою для нас став карантин. Ми розраховували розпочати кампанію ще у березні. На жаль, наші плани поламав коронавірус – в Україні запровадили тотальний локдаун, і, фактично, до вересня були заборонені масові заходи та зібрання великої кількості людей, а це значно ускладнювало взаємодію з виборцем. Тож часу для проведення повноцінної кампанії було вкрай обмаль.

Єдині, кому карантин зіграв на руку – правлячі партії в регіонах, і це помітно в усіх областях України. Більшість з них мали змогу піаритися на тому, як допомагають рятувати всіх від ковіду. Чи потрібно було їм щось робити? Так, проте чи коректно піаритися на тому, що за наші ж з вами гроші місто бореться з пандемією за допомогою конкретних чиновників - ні. Але, на жаль, виборці це «купують». 

Після виборів Вінницький осередок «Голосу» продовжив працювати й надалі, відстоюючи інтереси громадян в регіоні. Ми не партія «під вибори», багато з яких, на жаль, з’явилося у Вінниці восени, щоб обдурити виборців. Ми, як національна партія, що має свою фракцію в парламенті, будемо відстоювати інтереси вінничан, як на всеукраїнському, так і на місцевому рівнях.

- Яке враження залишає Вінниця?

- Рідне місто з величезним потенціалом, який не завжди ефективно реалізується. Нагадаю, що у Вінниці один із найбільших місцевих бюджетів - майже 4,5 млрд грн. Це вдвічі більший за бюджети сусідніх Хмельницького (2,65 млрд грн) чи Житомира (2,5 млрд грн). Тому коли нам кажуть, що порівняно з іншими містами ми аж надто гарно живемо, потрібно розуміти, що вінничани просто більше платять податків.

Місцевий бюджет міста складається з податків, які платять самі вінничани, тому вони мають право вимагати, аби влада ці кошти раціонально використовувала. Конкретний приклад: вінницькі лікарні зараз у дуже скрутному становищі, особливо в період пандемії. Однак з міського бюджету на медицину в нас чомусь виділяється усього 8% грошей, коли середній показник по Україні – 14%. Вдумайтеся, Вінниця остання по Україні за фінансуванням медицини з місцевого бюджету! Через те, що влада не додає грошей на медичне обладнання та обслуговування, вінничани мають тижнями чекати на УЗД чи МРТ, або ж йти до приватних клінік, які наче гриби зараз виростають на територіях вінницьких комунальних лікарень.

Зате місто перше за виділенням коштів на благоустрій. Красиві зупинки за шалені кошти, сквери чи лавки – це, звісно, гарно, але саме на цих видатках з місцевого бюджету розкрадаються величезні кошти. Так, наприклад, громадський туалет, який у нас встановили на проспекті Космонавтів коштував місту цілих 1.3 мільйона гривень! В той же час у Івано-франківську одна модульна вбиральня в центрі коштувала 880 тисяч гривень, а у Чорткові така вбиральні обійшлася у 649 тисяч гривень. 

Давайте говорити відверто - місто наразі має значно більші проблеми, які потребують пріоритетного фінансування, ніж нові лавочки чи туалети. Інакше це все дуже схоже на «Велике будівництво» Зеленського, коли в часи пандемії, замість порятунку людей, гроші «дерибанять» на дорогах.  

Так, у нас зростає туристичний потенціал міста, бо ми всі гроші викидаємо «на красу», однак для мене це віддає радянщиною. Треба виділити кошти на комфорт жителів міста, а вже потім займатися «прикрашанням». У Вінниці за 15 хвилин від центру іноді навіть центральної каналізації немає, наприклад, на П’ятничанах, Старому місті чи на Кореї. Проте замість нормального забезпечення ремонту будинків та збільшення витрат на медицину, за наші кошти перекладають асфальт, встановлюють лавки та будують зупинки за два мільйони гривень.

 

- Що б змінили у Вінниці?

 - Нам треба зменшити податок на землю, бо у Вінниці він найбільший по Україні: в 30 разів вищий, ніж в Києві для багатоквартирного будинку, та вдесятеро вищий від Хмельницького, Одеси чи Києва для приватного будинку. При цьому зарплати у Вінниці геть не київські.

Потрібно створити програми допомоги малому та середньому бізнесу – бо це основа економіки міста та країни, їм зараз особливо важко під час карантину. 

Важливо перепрофілювати видатки міста: більше витрачати на медицину, а менше на благоустрій.

Також необхідно провести аудит всієї землі та комунального майна – адже там найбільше розкрадається коштів. Усе комунальне господарство у місті має продаватися на онлайн-аукціонах, а не віддаватися якомусь лояльному до влади бізнесмену чи дружині чиновника «за відкат», як це відбувається нині.

Також треба зробити інтерактивну карту, де кожен вінничанин зміг би побачити: що у його районі належить йому як людині, за що платять місту податки. Коли це питання відкладають через, нібито, брак коштів – влада просто боїться розказати правду. Адже поки ніхто достеменно не знає, де чия власність, значно легше «дерибанити» та віддавати землю своїм за безцінь.

«Обличчя при владі змінюються, а система з її корупційними принципами залишилася та ж сама. Як крали по всіх напрямках, так і крадуть»

- Ваш прогноз: слід очікувати дочасних парламентських виборів? 

- Не думаю, це надто ризиковано для президента, та монобільшості, оскільки вони вже ніколи не візьмуть стільки місць в парламенті. До того ж, немає конституційних підстав для проведення дочасних виборів, ще й у період карантину. А от чергова зміна уряду через провальну політику під час пандемії більш вірогідна.

- Якщо, припустимо, вибори призначать у 2021 році, чи вирішите балотуватися на мажоритарному окрузі у Вінниці?

- За новою виборчою системою чистої «мажоритарки» вже не буде, однак партії мають проходити через округи у регіонах.

У «Голосі» рішення про те: хто, де, і як буде балотуватися – завжди приймається на з’їзді партії. Я сподіваюся, що у Вінниці буде велика кількість достойних кандидатів від «Голосу». Це точно будуть люди з кристально чистою репутацію, які не пов’язані з корупцією, не мають нічого спільного з російським впливом, водночас справжні професіонали, що турбуватимуться про інтереси Вінниці на загальнонаціональному рівні.

- «Голос» помітно втратив позиції серед українців. На Вашу думку через те, що політику залишив С.Вакарчук, розчарування чи загальні тенденції?

-  Не можу сказати, що «Голос» дійсно сильно втратив. Нині рейтинг партії знаходиться на рівні 5%, що дає нам можливість знову потрапити до парламенту. На минулих виборах ми взяли 5.6%, тож рейтинг приблизно той самий.  

Зараз ми бачимо тенденцію розчарування у «нових обличчях» по всій Україні, в першу чергу, через діяльність партії «Слуга народу», які за рік правління зуміли довести країну до повного зубожіння, постійно фігурують у корупційних і секс-скандалах з переписками, та й загалом показали себе як абсолютно не компетентна влада. На жаль, це створює загальний негативний фон для «нових облич», до яких часто можуть відносити й «Голос», оскільки у нас всі депутати - вперше потрапили до парламенту.

Хоча насправді наша партія вважається найпрофесійнішою у Верховній Раді: там зібрані люди з гарною освітою, великим досвідом, які дійсно досягли чогось у житті. Помітно це й через рік, коли найменша фракція у парламенті подала найбільше після монобільшості законопроєктів та правок, і не втомлюється боротися з безглуздим керуванням країною.

Дійсно, після відходу Святослава Вакарчука наш рейтинг на деякий час просів, проте тепер він зріс фактичного до того рівня, який ми мали на парламентських виборах. Це означає, що українці підтримують професіоналів у владі, а не просто «нові обличчя» чи лідерів. Адже люди, що голосують за «Голос» - свідомі, освічені виборці, які слідкують за тим, що робить партія, бачать, що ми не були замішані у жодному скандалі та розуміють, що «Голос» здатен відстоювати не популістські, але правильні кроки, які у довгостроковій перспективі потрібні країні. 

- Якщо порівняти нинішню владу з минулою, на Вашу думку, як досвідченого антикорупціонера, коли було більше корупції? 

- Немає сенсу порівнювати. Обличчя при владі змінюються, а система з її корупційними принципами залишилася та ж сама. Як крали по всіх напрямках, так і крадуть.

Коли ви говорите «минула влада» - що мається на увазі? Ми говоримо про Януковича чи Порошенка? А як щодо того, що дуже багато чиновників та політиків, які працювали при Януковичі, залишилися за Порошенка, а тепер перекочували до Зеленського? Яскравий приклад – партія «ОПЗЖ». Віктор Медведчук повернувся в Україну та відновив свій бізнес за президентства Петра Порошенка. Саме за нього СБУ “зачищала” під Медведчука сферу скрапленого газу, знищуючи його конкурентів в Україні. Повторю - СБУ боролася не з бізнесом кума Путіна в Україні, а з його конкурентами. Не дивно, що вже за Зеленського Медведчук разом з іншими проросійськими депутатами зміг зайти в парламент.

Якщо ж ми говоримо про сутність системи, то одна з найбільших проблем України – суди. Наші судді їздять на «Лексусах», живуть в елітних будинках, нічого не бояться, бо захищені усіма можливими недоторканностями, самі приймають рішення та відміняють незручні закони, як це сталося з Конституційним Судом та декларуванням чиновників.

Кожен президент, який приходить, обіцяє змінити це становище і провести судову реформу. Обіцяв Порошенко – і залишив усіх корупційних суддів на місцях, те ж саме обіцяв Зеленський – і також нічого не змінив. Тому корупційна система в Україні, по суті, не змінюється, її просто очолюють різні обличчя.

«Слуги», як ми бачимо, досить охоче входять в коаліцію та домовляються з «ОПЗЖ»

- Є така думка, що без корупції розвалиться хребет держави. Ви впевнені, що більшість українців готові відмовитися від «подяк» правоохоронцям, які не помічають порушення ПДР, заохочень суддям, аби ті прийняли потрібні рішення, насамкінець певних сум лікарям за надані послуги?

- Я би сказала, що корупція – це ракова пухлина, яка зсередини знищує нашу державу. Її метастази пішли в усі гілки влади, куди не кинеш оком – корупція не лише у поліції, судах чи парламенті, а й на побутовому рівні.

Тому тут саме корупції треба зламати хребет, а для цього при владі мають бути люди, які дійсно готові піти на такий крок, а не просто хочуть очолити систему.

Для того, щоб реальні зміни відбулися, Україні необхідна якісна правоохоронна та судова реформи. Ти можеш лагодити багато проблем в країні, проте якщо їх легко можна обійти в суді чи правоохоронних органах – нічого не спрацює. Наприклад, якщо ти головний лікар великої клініки, а тебе звільнили за корупцію чи недбалість – можеш поновитися через суд, а держава, до того ж, виплатить тобі компенсацію. Так сталося з завідувачем хірургії Рівненської обласної дитячої лікарні, Костянтином Думановським. За його чергування від температури «згорів» 5-річний хлопчик, поки лікар просто спав і порадив не давати хлопчику пити. Його звільнили за халатність, однак згодом суд не лише постановив поновити його на посаді, а й сплатити йому 65 тисяч гривень компенсації за «вимушений прогул».

Можу сказати, що корупція - не ментальна риса, а реальна проблема, яка існувала в усіх країнах світу, допоки влада не приймала рішення врятувати суспільство та провести комплексні реформи. Якщо українці знатимуть, що вони можуть прийти в чесний суд, поліцію чи лікарню, де вирішать свою проблему без хабаря, а от за корупцію отримають невідворотнє покарання – «подяки» зійдуть нанівець. 

- За часів відомих політикінь від ПР Бахтеєвої та Богатирьової в Україні існувала чітка схема поставок ліків через кілька «своїх» фірм. Якою є вірогідність повернення до саме цього алгоритму?

- На жаль, ми зараз бачимо, що за керівництва «Слугами народу», повертаються всі схеми часів Януковича. Навіть ті, які ціною величезних зусиль знищувалися після Революції Гідності.

Наприклад, я була одним з ініціаторів проведення реформи держзакупівель ліків через міжнародні організації, яка показала свою ефективність. Тепер у нас на 40% (!) дешевше закуповуються ліки, ніж за часів Богатирьової. Зрозуміло, що дірвавшись до великої політики, яка стала для них «коритом», «Слуги народу» хочуть повернути якомога більше схем, які дають легко красти й у медицині.

На жаль, країна дійсно може повернутися до старих схем, бо рік тому, ми й уявити собі не могли, що Конституційний Суд може скасувати електронне декларування, наприклад. Ми щодня прокидаємося з думкою, що не знаємо, які ще зрадницькі зміни можуть пройти. На жаль, через те, що «Слуги» мають більшість в парламенті, контроль над виконавчою владою та, фактично, всією правоохоронною системою, нинішній владі буває складно протистояти.  

- Як заступниця голови Тимчасової слідчої комісії ВР для проведення розслідування відомостей щодо дотримання вимог законодавства під час зміни власників інформаційних телеканалів та забезпечення протидії інформаційному впливу Російської Федерації, можете сказати, якій відсоток українців перебуває під впливом пропаганди українського ТВ з відверто проросійською риторикою?

- Спершу, давайте окреслимо, що ж таке проросійська риторика – це коли війну на Донбасі, де російські кадрові офіцери вбивають наших хлопців, називають «громадянським конфліктом». Ви можете уявити собі, щоб російські офіцери вбивали французів чи австрійців, і це називалося «громадянським конфліктом» у них в країні? Проросійська риторика – коли Революцію Гідності називають «державним переворотом». Коли підтримку Заходу на шляху України до НАТО та ЄС – ворожою силою, яка хоче знищити українців, а Росію «старшим братом», який завжди готовий допомогти.  

Чіткої соціології, яка б говорила про те, скільки українців реально перебувають під впливом проросійської пропаганди, поки просто не існує. Однак давайте подивимося на сукупний обсяг впливу телеканалів «ZIK», «112 Україна», «NewsОne», «Наш». Це близько 6% всього населення. Додамо до цього проросійські  популярні он-лайн медіа: «Страна. юа», «Вести» «Znaj.ua» - аудиторія всіх цих ЗМІ складає кілька мільйонів людей. Нещодавні вибори показали, що цього достатньо, аби отримувати другі та треті місця у місцевих радах.

Страшно те, що є купа кримінальних справ у СБУ, якими давно можна було б закрити усі ці телеканали та вигнати Медведчука з України, або ж взагалі посадити. На жаль, ці справи продовжують лежати в СБУ, як за часів Порошенка, так і за Зеленського. 

За часів Порошенка, Віктор Медведчук знову повернувся у велику політику та створив медіа-імперію з телеканалів, а за часів Зеленського його партія по Україні досягає майже 20% підтримки громадян.  До того ж, «Слуги», як ми бачимо, досить охоче входять в коаліцію та домовляються з «ОПЗЖ».

- І які результати роботи слідчої комісії?

- Ми зафіксували на рівні парламенту весь шлях проросійських телеканалів: від їх появи, до потрапляння до рук Тараса Козака. А Служба безпеки України, в свою чергу, повідомила, що «Тарас Козак дійсно пов'язаний з головою політради партії «Опозиційна платформа - За життя» Віктором Медведчуком» - це дуже важливо.

Нині Головним слідчим управління Служби безпеки України розслідується спроба проведення телемосту між телеканалами «NewsOne» та «Росія 1», можлива причетність бенефіціарних власників телеканалу «NewsOne» до фінансування оборонного комплексу РФ, походження коштів, що використовувалися народним депутатом Козаком для придбання корпоративних прав ТОВ «Новини 24 години» («NewsOne»), а також те, яким чином він отримав права на «112 Україна» та «ZiK».

Однак, як я вже казала раніше, без політичної волі Президента та вищого керівництва, ці справи не зсунуться з мертвої точки.

 

«Нардеп О.Дубінський багато років оповідає конспірологічні байки на угоду своєму господарю, пану Коломойському»

- На початку року нардеп О.Дубінський звинувачував у розкраданні разом з колегами по «Центру протидії корупції» $143 млн міжнародної допомоги, а деякі видання писали про порушену кримінальну справу щодо закупівель медикаментів та обладнання за завищеною ціною. Чи тривають нині розслідування, в яких фігурують організації̈, пов’язані з Вами?

- Дивно чути таке питання від непроросійського та шанованого видання в Вінниці. Адже подібні фейки – це суто російський наратив, яким намагаються показати громадських активістів такими, що живуть на грантах та розкрадають величезні кошти, нічого не змінюючи.

Тим паче, що О.Дубінський багато років оповідає конспірологічні байки на угоду своєму господарю, пану Коломойському. Історія з вигаданим ним фейком про повій на Майдані облетіла всю країну, і, як на мене, це достатньо характеризує його, і як людину, і як «журналіста».

Ви б могли з тим самим успіхом спитати, чи вкрала я 250 млн доларів на деталі для ракети Ілона Маска, і ми б зараз теж намагалися доводили те, чого ніколи не було.

Цю інформацію, як і цифру у 143 мільйони взято абсолютно з голови. Будь-яких доказів розкрадання чи причетності організації навіть до отримання цих коштів немає, їх «розслідувачі» так і не надали. Також є офіційна заява посольства США про те, що вони ніколи не давали нам таких грантів, тож це просто черговий фейк проти громадських активістів.

Тим, хто пише такі примітивні «темники» досі здається, що звичайне оббріхування спрацьовує. Проте люди, які можуть зайти в Інтернет, з легкістю розуміють, що це неправда. А подібні історії, здебільшого розганяються проросійськими ЗМІ та сумнівними Телеграм-каналами.  

- Як Ви вважаєте, чому ставлення до «соросят» у суспільстві дещо негативне?

- Я дуже поважаю редакцію «Nа Парижі», тому таке питання від вас видається дивним, адже ви повторюєте терміни, принесені сюди російською агентурою. Давайте пояснимо читачам, звідки взагалі виник термін «соросята». Цю назву вигадала путінська Росія, аби дискредитувати громадський сектор та активізм у РФ. Знаєте, чим це закінчилося, після того, як всі ЗМІ це підхопили в них? Нині в Росії повністю заборонили діяльність громадських організацій, там прийняли закон про іноземних агентів. Тому будь-яка громадська організація, яка отримує гроші за кордоном підпадає під цю категорію.

Я прийшла у громадський сектор із бізнесу в 2014 році, коли особисто бачила, як на Майдані українці билися за правду, як помирали за наше європейське майбутнє. Найважче було бачити вбитих українців, які лежали накриті прапорами і ковдрами на Майдані, які ще кілька годин тому були на барикадах, забирати померлих з моргу. В мені щось тоді переламалося.

Я зрозуміла, що готова відмовитися від гарної зарплати у міжнародній компанії та піти в громадську організацію, щоб змінювати країну. Адже багато людей віддали за країну життя, тож найменше, що я могла зробити - це працювати на країну, а не лише на благополуччя себе та родини.

Коли в Україні таким самим чином багато професіоналів пішли в громадський сектор, і дійсно впливали на зміни в державі, жорстко критикуючи провали влади, у нас з’явилася та ж риторика, що й в Росії: почали говорити про іноземний вплив на громадських діячів та «руку Сороса». Вперше, коли я почула цей термін в стінах парламенту – він йшов від «ОПЗЖ», вони почали розповсюджувати його на каналах Медведчука. Це чисто російський сценарій, який нині підхоплює, на жаль, багато видань, допомагаючи популяризувати цю пропаганду.

Такі фейки не варто поширювати. Наприклад, ще коли я була громадською активісткою, повністю відмовилася від виступів на ефірах на «ZIK», «112 Україна», «НАШ» та «NewsОne». Просто тому, що я не хочу собою легітимізувати ту пропаганду, яку вони транслюють.

По суті, українцям зараз вкотре згодовують радянський образ зовнішнього ворога. Ще не так давно нам розповідали про страшну загрозу від членства у НАТО та ЄС, нині про інтерес заморських олігархів, які хочуть знищити українців. А нещодавно представники «ОПЗЖ» влаштували під Посольством США цілий перформанс, де розповідали про «страшний вплив Сороса» і водили дівчину в українському костюмі на поводку - це вже хвороблива свідомість. І це при тому, що у Медведчука бізнес із США, а більшість депутатів «ОПЗЖ» тримають свої заощадження в європейських банках і відправляють навчатися та жити до Європи та США своїх дітей. 

Чим більше видань перестануть транслювати фейк про «соросят» – тим менший шанс, що ми підемо шляхом Росії.

- Чому приділяєте вільний час і про які захоплення мрієте?

- Подорожі – моя пристрасть, завжди цікаво відвідувати нові місця. Адже кожна країна та культура - це як маленький новий світ, який відкриваєш для себе. На жаль, в останній рік, коли я стала народним депутатом, а також через пандемію, подорожувати стало майже неможливо.

Дуже люблю спорт: граю в баскетбол, раніше навіть грала за збірну університету, займалася великим тенісом, шахами. Зараз, якщо є можливість, бігаю чи ходжу в спортзал.

Для мене вільний час, який інколи буває розкішшю – навіть просто відпочити в родинному колі чи з друзям.

Я обожнюю тварин, раніше допомагала в притулках. Років 5-7 поспіль навіть займалася організацією «Кубку Барбоса» - виставки для безпородних собак в Україні. Раніше постійно підбирала та прилаштовувала тваринок в хороші руки.

Друзі та чоловік постійно жартують, що я завжди когось додому притягну. А що я зроблю, якщо вони на моїх очах під колеса машин потрапляють. Усіх собак в моїй родині, крім першої, яку я отримала у 5 років – сама знаходила на вулиці, притягала додому й рятувала. Зараз в мене теж є собака, лабрадор Коді, та дуже старенький кіт Жора – ми забрали їх з сім'ї, яка переїхала з Луганська після початку війни. Жартуємо, що вони спочатку були в нас переселенцями, а тепер господарі в домі, і вже ми з чоловіком, як переселенці, іноді посуваємося, щоб їм не заважати.