Через декомунізацію, деколонізацію та війну в українському суспільстві з наближенням весни вчергове постало актуальне питання – чи святкувати Міжнародний жіночий день імені соціалістки Клари Цеткін? Звісно, відповідь мають дати люди. Проте більшість прихильниць та противниць подарованих тюльпанів та мімози не знають передісторії та смислу свята.
Погода на найближчий час
Спробуємо стисло нагадати. Все почалось з американських соціалістів, які вивели на вулиці США жінок, щоб вимагати право голосувати та отримувати більшу зарплатню. Дотримуючись офіційної версії започаткування свята, яку шанують у сучасних РФ та Україні, можна додати, що у 1910 році в Копенгагені на Міжнародній конференції жінок відома діячка німецької соціал-демократії Клара Цеткін запропонувала щорічно відзначати Міжнародний жіночий день. Дату вона не назвала. З 1911 року жіночий день почали відзначати у Німеччині, Австро-Угорщині, Данії й Швейцарії.
Перше святкування жіночого дня в Німеччині відбулося 19 березня в ознаменування Березневої революції 1848 року в Пруссії. Потім жіночий день у різних країнах відзначали 2, 9 та 12 березня, а також 2 і 12 травня.
Дата 8 березня прийшла в міжнародний лівий рух з Росії. У 1917 році в цей день (23 лютого за старим стилем) почався страйк робітниць ткацьких фабрик у Петрограді з вимогами «Хліба й миру!» (тривала Перша світова війна), який переріс у революцію. Тиждень по тому російський імператор зрікся престолу, а тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.
Тепер згадаємо історію походження, яку у СРСР відкинули, адже, як відомо там «сексу не було». У 1857 році в Нью-Йорку жінки дійсно протестували, але це були не текстильниці як подають у сучасному офіціозі, а повії. Представниці найдавнішої професії вимагали виплатити зарплату матросам, які користувалися їхніми послугами, але не мали грошей заплатити.
Далі, 8 березня 1894 року у Парижі повії знову провели демонстрацію. Цього разу вони вимагали визнати їхні права нарівні з тими жінками, які шиють одяг чи печуть хліб, та заснувати спеціальні профспілки. Акції повторилося і в 1895 році в Чикаго, і в 1896 в Нью-Йорку - незадовго до пам'ятного з'їзду суфражисток в 1910, де і було вирішено оголосити цей день жіночим та міжнародним за пропозицією Цеткін.
До речі, і сама Клара проводила такі акції. Все в тому ж 1910 разом зі своєю подругою Розою Люксембург вона вивела на вулиці німецьких міст повій з вимогою припинити безчинства поліції. Ось тільки в радянській версії повій замінили на «трудящих жінок».
Що було далі? У 1975 році Генасамблея ООН проголосила 8 березня днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправ'я. У постарадянських країнах (крім Балтії) цей день залишається вихідним. Також – на Кубі, в Монголії, Еритреї, Уганді, Анголі, Замбії, КНДР, В’єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Буркіна-Фасо. А приміром, у Китаї 8 березня жінкам дозволяють працювати не 8 годин, а чотири.
