Чи "ляже" справа Бейліса у формат Вінниці? Ідея із створенням скульптури постраждалим від суддівських помилок подобається митцям

Новини Вінниці / Чи "ляже" справа Бейліса у формат Вінниці? Ідея із створенням скульптури постраждалим від суддівських помилок подобається митцям

Вінницького митця Володимир Овраха зацікавила ідея створення скульптурної композиції чи пам‘ятного знаку, який би символізував вплив громадянського суспільства на прийняття судового рішень. Нажаль, якщо реальних вінницьких «антигероїв» у суддівських мантіях ще називають, то от такої справи, не пригадують

Вінницького митця Володимир Овраха зацікавила ідея створення скульптурної композиції чи пам‘ятного знаку, який би символізував вплив громадянського суспільства на прийняття судових рішень. Нажаль, якщо реальних вінницьких «антигероїв» у суддівських мантіях містяни ще називають, то от такої справи, не пригадують.

У Києві відшукали і навіть визначились із судом, який найбільше зганьбив Феміду. Мова йде про Печерський районний суд міста Києва, який за часів Януковича, отримав назву «печерний» за «посадку» Юлії Тимошенко.

Але мова не про неї, а про єврея Менахема Менделя Бейліса, якого два роки судили та утримували за гратами через сфабриковану справу щодо «ритуальне вбивство» християнського хлопчика Андрія Ющинського. Чи не єдиним доказом у справі було те, що тіло дитини знайшли на цегельному заводі, на якому працював Менахем Бейліс.

Та в тодішньому Києві почали розповсюджуватись революційні ідеї, тож терміново було потрібно шукати винних та «стращати» народ. Обрали євреїв, соціальний статус більшості яких був доволі низьким, а ставлення трохи кращим ніж до ромів, тобто циган.

Зазначимо, що справа була настільки «шита білими нитками», що диву даєшся. Менахем Бейліс був сином побожного хасида, але сам до релігії ставився байдуже. Він не дотримувався більшості обрядів і навіть працював по суботам. Він виріс в селі і служив в армії.

Відбувши військову службу, 22-річним хлопцем Бейліс одружився і влаштувався на роботу до цегельного заводу на краю Києва, у шлюбі народилися п‘ятеро дітей. Працював чоловік прикажчиком на заводі Зайцева, отримував 50 рублів на місяць. 

На той час це були непогані гроші, але доводилось платити за навчання сина у російській гімназії та утримувати численну родину. Тож Бейліс працював 12 годин на добу, наглядав за навантаженням цегли, вів конторські книги, і взагалі, виконував будь-яку роботу.

Щодо стосунків із християнами, то вони були настільки дружніми, що під час погрому 1905 року до нього прийшли місцеві члени Союзу російського народу (чорносотенці) і запевнили, що родині немає чого боятися.

І ось в ніч з 22 липня 1911 року Бейліс був заарештований у себе вдома нарядом з 15 жандармських чинів за підозрою у вбивстві. Разом з ним був затриманий і три дні утримувався в охоронному відділенні його 9-річний син Пінхас, який дружив раніше із Андрієм Ющинським. Згодом сина Бейліса випустили, а чоловік у якості підозрюваного просидів у в'язниці 2 роки.

Судовий процес над нещасним Бейлісом відбувався в Києві з 23 вересня по 28 жовтня 1913 року. Засідання супроводжувалися, з одного боку, активною антисемітською кампанією, а з іншого — громадськими протестами всеросійського і світового масштабу. 

Згодом «справа Бейліса» стала найгучнішим судовим процесом у дореволюційній Росії. Бейліс був виправданий ввечері 28 жовтня, тисячі людей зібралися біля його будинку, щоб привітати його.

Через деякий час після цього родина Бейліс виїхала з Російської імперії, спочатку до османської Палестини, а потім і до США. Там чоловік і помер у віці 60 років.

Зазначимо, що якщо Бейлісу вдалося втекти, то тих, хто давав покази проти чоловіка – а це родина Чеберяків – знищили вже за радянських часів. Правда, не особливо хотіли говорити про Чеберяків і при царському режимі. Фільм «Віра Чеберяк» (доволі колоритна особа – ред.) знятий за реальними подіями справи Бейліса заборонили ще при імперії.

Ось таку гучну історичну справу і хочуть «увіковічнити» в столиці України у вигляді такого собі «міського меморіалу». В конкурсі на таку складну, щодо задуму, скульптурну композицію перемогла робота Анни Звягінцевої. Запропоновану нею конструкцію розмістять на місці зупинки громадського транспорту у Києві. Вона скрадатиметься із фрагмента клітки для підсудного, бетонних стін із вибраною інформацією зі справи та новин про сучасну ситуацію ромів та євреїв.

Гучна «справа Бейліса» у формат Вінниці не зовсім вкладається, але, напевне і в історії нашого міста можна знайти щось цікаве. Тим більше, що вінницькі митці до експериментів готові. Зокрема, Володимир Оврах, до якого NaПарижі звернувся із запитанням, чи готовий він створити щось на подібну тему відповів:

«Якби мені надійшла така пропозиція, я б погодився, напевне і у нас би знайшлася «гучна» справа».

Марина Карабай

20 грудня, 2019