Сусідня з Україною Бєлгородська область завжди мала тісні контакти з Україною. Тому не дивно, що цей російський регіон активно інтегрований у війну. Місцеве населення намагаються залякати бомбардуванням. Цієї ночі їх навіть попереджали про час атаки – о 5.14. А напередодні в обласному центрі знову чули «хлопки», нібито працювала російська ППО… В області вже відкрили бомбосховища, риють окопи, збирають чоловіків у тероборону. Надмірна увага до регіону прикута через різні настрої та тому, що Бєлгородщину перетворили на тилову базу для агресії проти територіально та ментально близької Харківщини.
Згадаємо деякі вислови російського лідера Путіна, якими він пишався до 2022 року. Політик полюбляв публічно висловлювати свої думки щодо історичних фактів у власній інтерпретації. Приміром, він вважав, що Україна створена Леніним, а розпад СРСР назвав «глобальною помилкою». Також він написав статтю про «історичну єдність росіян та українців», де зачепив питання кордонів. Мовляв, при розпаді всі мали отримати ті землі, з якими утворювали СРСР.
Наголосимо, що Україна у жодному разі не претендує на території сусідніх країн, навіть попри «історичні права». Проте, на думку NaПарижі, у першу чергу українцям слід не посягати на чуже, а знати, що іншим не варто зачіпляти таку слизьку тему. І от чому?
Наприкінці 1917 року, коли у Петербурзі об’явили о правах народів на самостійність, Фінляндія, ймовірно через близькість, підписала з Леніним відповідну угоду. Інші не були такими швидкими. Зараз не про утворення держав, а про подальші спроби більшовиків «утримати» народи від від’єднання політичним шляхом.
Так от, у 1918-му вже у Москві вирішили створити альтернативні «більшовицькі» національні республіки. «Червоний» Казахстан утворили зі столицею в Оренбурзі (нині РФ), Білорусь зі столицею - у Смоленську, а уряд України спочатку оселився у малесенькому містечку Суджа на Курщині, а потім переїхав до Бєлгорода.
Отже, як нагадує освітній проєкт JNSM, 27 грудня 1918 року підконтрольний російським більшовикам, маріонетковий «Тимчасовий робітниче-селянський уряд України» ухвалив рішення про свій переїзд із Суджі до Бєлгорода. Невдовзі він перебазувався у Харків, однак Бєлгород певний час залишався для комуністів де-юре українським і лише сувора директива з Кремля змусила керівників УСРР відмовитися від включення міста та округи у свій склад.
Безумовно українським Бєлгород був і для УНР, і для Гетьманату Павла Скоропадського. Дієва Армія УНР з боями визволила його 11 квітня 1918 року.
Що ж стосується українських комуністів, то вони після невдачі 1918 року знову підіймали питання повернення міста до складу Радянської України у 1920, 1924, 1928 та 1929 роках.
Востаннє питання про кордони пролунало в лютому 1929 року на зустрічі українських письменників-колаборантів з генеральним секретарем ЦК ВКП(б) Йосифом Сталіним, на що була отримана відповідь:
«Ми в ЦК двічі вивчали питання і залишили без наслідків. Ми повинні бути особливо обережні, тому що такі зміни провокують величезний спротив з боку деяких росіян», - сказав діяч, який безпосередньо винен у Голодоморах.
Таким чином, саме цей нині обласний центр Росії має усі підстави вважати себе однією з тимчасових столиць України» та претендувати на добровільне повернення до великої української родини (за бажанням). За «версією Путіна» історичних підстав для цього більш ніж достатньо. Адже місто московські комуністи віджали.
До речі, як і Таганрог... Але то вже інша «історія» 1920-х.
