Системою зворотного зв’язку з місцевою владою через петиції вінничани користуються часто, хоча відповіді на більшість петицій прогнозовані. Лише у серпні з чотирьох дві стосувалися звернень про поліпшення транспортного сполучення. Як і раніше, у мерії відповіли, що наразі вільного транспорту немає.
Дивує методична стійкість людей та жага до зручності, щоб на одному кінці міста сісти, а на іншому вийти з транспорту. Так, це економно. Особливо зважаючи на вартість квітка, а з 20 серпня громадський транспорт подорожчав до 4-5 грн. Мабуть, тому щомісяця люди підписують петиції.
Якщо бути відвертим, то у «довгих» маршрутах не буде зацікавлене КП «Вінницька транспортна компанія». Якщо пасажири пересаджуються, то платять двічі, збільшуючи прибутки транспортників. Втратять з появою нових автобусних або тролейбусних маршрутів частину доходу і приватні перевізники.
Не задоволені діючим розкладом руху переважно жителі південних околиць – мікрорайону «Академічний», приміських сіл Агрономічне та Шкуринці, а також кількох дачних селищ поблизу них. Вони зверталися з пропозиціями «прокласти» лінію та зробити автобусний маршрут до АС «Західна».
Лише в серпні жителям цих мікрорайонів двічі відповідали майже під копірку, що «Вінницька транспортна компанія» немає вільних «одиниць» рухомого складу, аби задовольнити потреби жителів.
Приміром, так відповіли на пропозицію додати муніципальний транспорт до "Академічного"...
Звісно, про транспортне сполучення мешканців має піклуватися перед усім влада передмість, або хоча би вести діалог з мерією про співфінансування. До речі, придбати автобус для перевезень не є великою проблемою для бюджету. Найдорожчий ЛАЗ коштує 3,5 млн грн., найдешевший – 2,6 мільйони. Для порівняння на реконструкцію майдану Небесної Сотні мерія Вінниці у 2019 році готова виділити до 23 мільйонів.
Чому у мерії Вінниці стандартно відповідають на хронічні «транспортні» петиції? По-перше, пріоритет мерії – інтереси містян. По-друге, глобальної проблеми зі сполученням немає. Решта – наслідки.
Звісно, не лише про нові автобуси чи подовження тролейбусної гілки до села має турбуватися місцева влада. Нагальних проблем вдосталь. Але мабуть і владі, і жителям передмість варто розпочати спілкуватися та шукати компроміси. Інакше, складається враження, що проблеми людей і влади існують у паралельних площинах і не перетинаються.
