Поразка під Лиманом вказує на те, що російський диктатор Путін, який, як раніше вказувалось, безпосередньо керує російськими командирами на місцях, не вважає пріоритетом оборону Луганської області. Натомість принциповим для нього є утримання окупованих територій на півдні України. Чому так? А як же «народ Донбасу», про який стільки років казали у Москві? Можна припустити, що «переоцінка цінностей» у Кремлі пов’язана з потребою уберегти контроль над Кримом.

В Інституті вивчення війни (ISW) констатують факт того, що Путін обрав оборону півдня і готовий пожертвувати Луганщиною..

Українські та російські джерела вказують на те, що російські війська продовжували зміцнювати свої позиції в Херсонській та Запорізькій областях, попри недавній обвал Харківсько-Ізюмського фронту і навіть на те, що російська оборона довкола Лиману впала.

Рішення не зміцнювати вразливі лінії фронту в районі Куп'янська та Лимана майже напевно було рішенням Путіна, а не військового командування, вважають експерти ISW.

«Це передбачає, що Путін набагато більше дбає про утримання стратегічних територій Херсонської та Запорізької областей, ніж Луганської області», - пишуть вони.

Аналітики вважають, що Кремль може готувати інформаційний ґрунт для перестановки до Міноборони РФ на тлі критики генералів з боку голови Чечні Рамзана Кадирова та керівника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина.

На думку експертів, російські збройні сили не в змозі діяти на полі бою із застосуванням ядерної зброї, навіть попри те, що мають необхідне обладнання.

«Хаотичне нагромадження змучених контрактників, спішно мобілізованих резервістів, призовників і найманців не дає функціонувати в ядерному середовищі. Таким чином, будь-які райони, зачеплені російською тактичною ядерною зброєю, будуть непрохідними для росіян», - вважають американські аналітики.

Ключові висновки ISW

• Українські війська продовжують вести контрнаступальні операції у Херсонській області та готують умови для подальшого наступу.
• Російські сили завдали ударів по Бахмутському та Авдіївському районам Донецької області.
• Російські війська продовжували планові удари по українських тилах на півдні.
• Російське військове керівництво продовжує ставити під загрозу майбутнє відновлення сил, віддаючи пріоритет негайної мобілізації якомога більшої кількості тіл для бойових дій в Україні.
• Російські мобілізаційні органи продовжують проводити дискримінаційну мобілізаційну практику.

Аналітики не дають відповідь на питання «чому Путін погоджується на «злив» Луганщини»? Диктатор, як цивільна особа, політик зі стажем, нарцис та фізично хвора людина, завжди зневажав Донбас і не приховував, що регіон є інструментом впливу, і не додає «плюсів». Зараз втрата зруйнованої північної Луганщини буде майже не поміченою російським суспільством. Інша справа – Херсон з «багатою імперською історією», Потьомкіним, який, як і Мелітополь, є воротами до Криму. Просування ЗСУ до півострова спричинять значно більше критики на адресу Путіна, спровокують певну нестабільність у Москві. Тому для Путіна принципово покласти тисячі росіян під снаряди від «Хаймерсів», поки ті – снаряди – не закінчаться. Інакше, як вважає диктатор, захитається впевненість у ньому в оточенні. А хитання можуть вилитися у замах…