Кадри руйнації Спасо-Преображенського собору Одеси нікого не залишають байдужим. Спроби російського міноборони виправдатися виглядають недолугими. Удар був прицільним, і, судячи зі всього, заздалегідь спланованим. Зважаючи на сакральність храму для одеситів, загарбники хотіли зашкодити саме цій будівлі та її святиням.

Однак, з одного боку собор освячував патріарх РПЦ Кіріл, а з іншого з 1992 року Одеською єпархією керує митрополит Агафангел – один з найпалкіших та найвідданіший прихильників Руської православної церкви та кірілівської політики. Саме Агафангел давно вважається лідером «проросійської партії» у середині УПЦ МП. Він намагався стати Предстоятелем. Тепер зруйновано місце, де митроплит проводив служби.

На офіційному сайті єпархії поки жодного повідомлення про ракетний удар росіян. На Facebook-сторінці, навпаки, опубліковано відео, фото та чітко визначено, що «російські терористичні війська розбомбили» собор.

Однак, жодного коментаря митрополита.

До речі, до 1992-го протягом 17 років він був керуючим Вінницькою та Брацлавською єпархією, завдяки підтримці місцевих комуністів навіть обирався до Верховної Ради.

То чому мовчить Агафангел? Бо бекграунд не дозволяє засуджувати агресорів.

У той час в єпархії вже збирають кошти на відновлення собору, а одесити приходять для допомоги у розборі завалів.    

P.S. Пізніше митроплит опублікував звернення, в якому назвав удар по собору та війну геноцидом українського народу, а російських військових - слугами начальника зла.

ЗВЕРНЕННЯ

МИТРОПОЛИТА ОДЕСЬКОГО ТА ІЗМАЇЛЬСЬКОГО АГАФАНГЕЛА

ДО ВСІЄЇ ПОВНОТИ ОДЕСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ

Ваші Високопреосвященства, владикі вікарії, всечесні отці,

ченці й інокині, дорогі брати й сестри!

Сьогодні вночі сталася найстрашніша подія в новітній історії – російська ракета за вказівкою командування Російської федерації влучила в духовне серце миролюбного міста Одеси – Спасо-Преображенський кафедральний собор. Велич і діамантова прикраса Південної Пальміри стоїть в руїнах. Уламки ракети поранили серце кожного одесита, хто своїм трудом та молитвою відбудував цю святиню, зруйновану в далекому 1936 році.

З 24 лютого 2022 року розпочалося широкомасштабна війскова агресія рф на нашій рідній Україні, гинуть люди, ллється людська кров, руйнуються міста й села, церкви й монастирі. Якою б не була мета так званої ганебної «спеціальної військової операції», вона не зможе виправдати вбивство й насильство, розруху й вимушене біженство. Нам досі не зрозуміло: від кого нас хочуть звільнити? Від життя?

Це справжній геноцид українського народу. Це безумство всіх тих, хто віддає накази бомбити Україну, вбивати наших воїнів та наших людей. Ми захищаємо свою рідну українську землю, ми боронимо кордони нашої суверенної Незалежної Держави. Ми хочемо, щоб нас залишили в спокої, дали можливість жити під мирним небом на рідній землі.

Біль й страждання наповнює кожну віруючу душу мешканців Одеси. Чим не догодив собор, чим заважає, навіщо його підривати? Відповідь одна – сили пекла оголосили відкриту війну проти Православ’я та найвищого дару Божого – людського життя. Не буде добра тому, хто розв’язав цю криваву та прокляту війну, хто зазіхає на святині та людське життя. Пророк каже: «Не бійтеся! І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. Не бійся ти, земле: радуйся й веселися, бо велике Господь учинив»! (Іоїль 2, 20-21). Нагадаю й слова нашого Спасителя: «Хто візьме меча, від меча і загинуть» (Мф. 26, 52).

Не може сьогодні країна, яка вважає себе православною, на словах дотримуватися Божого закону і одночасно чинити справи зла й темряви. Не можливо служити одночасно Богові й начальнику зла. Апостол Павло питає у християн давнього Коринфу: «Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і веліаром?» (Кор. 6, 14-15).

Дорогі Владики, отці, брати й сестри!

Для нашої Одеської Митрополії та нашого міста сьогодні велике випробування. Нам треба його, з Божою допомогою, гідно пережити. Вірю та сподіваюсь, що ми зможемо знову відбудувати нашу святиню – Спасо-Преображенський собор. На жаль, не зможемо повернути до життя всіх тих, хто гине на полі бою та мирних мешканців. Головне – пам’ятаймо слова нашого Спасителя: «Майте мир між собою!» (Мк. 9, 50). Не залишайте молитву, Господь з нами, з нами Його Божественна сила, з нами Пресвята Богородиця та великий сонм святих Одеської землі.

Тільки разом всі ми зможемо зробити ще більше добра, бо зло і ненависть покликані розділяти, а лише святе Добро об'єднує всіх нас в ім'я служіння Богові та нашому українському народові. І завдяки добру ми зможемо вистояти і витримати все те, що нам приготоване Промислом Божим, зможемо подолати всі спокуси, випробування, зваби і зберегти у своєму серці вічно живий мир, який ніхто не забере в нас.

Віримо, що Господь дасть силу народу Своєму, Господь благословить народ Свій миром та Перемогою.

+АГАФАНГЕЛ

М И Т Р О П О Л И Т

Одеський та Ізмаїльський,

Постійний член Священного Синоду

Української Православної Церкви,

Почесний громадянин міста Одеси та Одеської області

23 липня 2023 р.

м. Одеса