Щоб зменшувати кількість «шкідливих» тварин, працівники лісогосподарських господарств регулюють їхнє поголів’я. До категорії «небажаних» відносяться і сірі ворони. Лісівникам їх знешкоджувати дозволяється без спеціальних дозволів.
Зазвичай, відомо про полювання на лисиць. Зменшенням чисельності рудих люди намагаються корелювати у відносно дикій природі захворюваність на сказ. Окрім лисиць, у переліку «шкідливих» тварин значаться бродячі пси та коти, які теж переносять збудник хвороби. Інша справа – сірі ворони. До сказу вони відношення не мають, хоча і рахуються шкідливими.
У прес-релізі ДП «Тульчинське ЛМГ» зазначається, що за 2017 рік працівниками лісової охорони та єгерської служби добуто 75 лисиць, 84 бродячих собак, 45 ворон сірих. Нажаль, в інших дочірніх підприємствах настільки ретельно статистику не ведуть, тому у прес-службі Вінницького обласного управління лісового і мисливського господарства не можуть назвати точну кількість добитих птахів. Враховуючи кількість лісництв, в області можна лише припустити, що кілька сотень за рік.
Як виявляється, відстріл сірих ворон передбачений статтею 33 закону «Про мисливське господарство та полювання», де вказується, що мисливцю для полювання необхідно мати дозвіл представника центрального органу влади, тобто Держлісу, а для лісівника корегування шкідливих тварин є прямим обов’язком. Їм дозволяють регулювати чисельність вовків, лисиць, єнотовидних собак, бродячих псів та котів, а також сірих ворон. Тобто, це єдиний вид птахів, який вважається у природі шкідником.
У прес-службі уточнюють, що хоча лісівникам дозволяється «регулювати чисельність» цілий рік, насправді вони займаються цим раз від разу. Певної системи немає. Щодо шкоди навколишньому середовищу, то сірі ворони вважаються потенційними рознощиками різних хвороб. Вони ж харчуються падаллю та копирсаються у смітниках.
Але головне в іншому. Сірі ворони розоряють гнізда і кладки інших птахів, знищують пташенят прямо в гніздах, а також можуть красти новонароджених зайченят. Справа у тому, що гніздиться сіра ворона раніше всіх інших птахів, і на час появи у неї пташенят інші пернаті тільки приступають до насиджування кладок. Воронята в перші тижні свого життя потребують висококалорійний і легкозасвоюваний біологічний корм. Його шукають будь-де. Тому знищуються потомство навіть у шпаківнях чи на горищах будівель.
Більш того, єгері неодноразово помічали, що якщо людина або домашня тварина випадково налякає дику качку або іншу птицю, яка покине гніздо, то у більшості випадків майже одразу кладку розорять ворони. Тому не зменшуючи їхньої чисельності, можна згодом залишитися виключно у «царстві» сірих ворон.
Чому не чорних, які вважаються вченими більш витривалими? Лісівники переконують, що максимальні збитки фауні саме від сірих «родичів». Хоча генетично вони близькі.
