Як змінилася аграрна мапа України за рік, наскільки впало виробництво зерна, фруктів та овочів і чому в рази зросли посіви гречки? У цілому країна втрачає лідерські позиції «годувальника світу». Як показує аналіз даних Держстату, постраждалими є і тилові регіони. Так Вінниччина суттєво «здала» по багатьох позиціях в агросекторі.

Через війну українські аграрії втратили не лише фізичні площі та врожаї, а й можливість безперешкодно експортувати продукцію та отримувати дохід. Комбінація цих двох факторів призвела до катастрофічних наслідків.

Про це, зокрема, свідчать останні дані Держстату щодо роботи агропромислового комплексу у 2022 році, пише «УП». За цей час збір зерна впав на майже 40%, овочів – на 25%, фруктів – на 10%. УП опублікувала детальний «звіт».

Як змінилася аграрна мапа України під впливом війни?

Зерно

Серед усіх напрямків агропромислового виробництва найбільше постраждала основа українського агроекспорту – зерно. Втрата у 2022 році понад 32 млн тонн врожаю або 37,4% відносно 2021 року суттєво вдарила по галузі та економіці країни загалом.

Через окупацію територій та бої в прифронтових регіонах найбільших втрат, 75-80%, зазнали врожаї в Запорізькій, Донецькій та Луганській областях. Також з економіки випала Херсонщина, яка більшу частину 2022 року перебувала під окупацією.

Дещо менше врожаю, 40-50%, втратила Харківщина, яку деокупували восени. Схожі цифри зафіксовані в Миколаївській, Одеській та Вінницькій областях. Хоча, Вінниччина залишається «надійним тилом».

Так от, на Вінниччині збір пшениці «впав» з 1767 до1287 тис т, кукурудзи – з 4279 до 1948 тис т, ячменя – з 433 до 283 тис т, соняшника – з 85 до 751 тис т. Колись це були «козирні» культури для регіону. Врожай гречки залишився незмінним (11 тис т).

Серед чинників, які вдарили по агросектору - експортери втратили найдешевший шлях на зовнішні ринки – море. Наземні та річкові альтернативи за поточних низьких цін на агропродукцію не дозволяли фермерам заробляти.

Як наслідок втратили аграрії не лише з областей, що перебувають під постійними обстрілами чи окупацією, а й інші регіони. Який сенс збирати врожай, якщо його потім не вивезти і не продати?

Особливо це стосується кукурудзи, значна частина якої залишилася зимувати в полях через низькі ціни для збуту та дорогу сушку збіжжя. Ці фактори зробили збирання врожаю невигідним для фермерів. Проблем додали відключення електроенергії, які виводили з ладу обладнання.

Протилежна й унікальна ситуація спостерігалася лише з гречкою, урожай якої у 2022 році зріс на 39%. На це було три причини.

Перша – невеликі, порівняно з пшеницею чи кукурудзою, обсяги вирощування. Друга – гречка є внутрішньою культурою, реалізація якої не залежить від можливостей експорту. Третя – традиційне недовиробництво в попередні роки, коли половину об’ємів власного споживання Україна імпортувала переважно з Росії через Казахстан.

Під час війни ці фактори поєдналися, тож аграрії вирішили зробили ставку на гречку. Особливо в цьому відзначилися фермери Чернівецької та Полтавської областей, де приріст становив шість та чотири рази відповідно.

Овочі

Овочів у 2022 році в Україні зібрали на 24,4% менше, ніж у 2021 році. В абсолютних цифрах це втрата 2,4 млн тонн продукції, половина з яких – томати. Урожай помідорів упав удвічі, тому що їх найбільше вирощували на Херсонщині. До великої війни звідти походив кожен четвертий український томат.

Картоплярство, яке зосереджене в інших регіонах, майже не постраждало: зменшення становило статистичну похибку: лише 2% до показників 2021 року.

Компенсувати втрачені об'єми виробництва Херсонщини допомогли Черкаська (+5%) та Одеська (+15%) області. Причина полягає в тяжінні овочівництва до води, пояснює заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. На Одещині є зрошувальні системи, завдяки яким можна поливати поля, а на Черкащині – вихід до Дніпра.

Іншим фактором є переорієнтація аграріїв.

По-перше, в умовах, коли на внутрішньому ринку утворився дефіцит овочів, чимало виробників переорієнтували частину своїх сільгоспземель на овочівництво, адже це можливість заробити.

По-друге, додалася пропозиція від релокованих підприємств з постраждалих регіонів, каже Марчук. Хоча такі підприємства часто не мають доступу до великих обсягів землі, тож вплив цих виробництв обмежений.

Неочікуваний приріст показала Сумська область, яка була частково окупованою навесні, межує з РФ і потерпає від ворожих обстрілів. Регіон наростив виробництво капусти, картоплі та інших овочів.

На думку Марчука, на це є дві причини: релоковані з Харківщини підприємства та переорієнтація земель на культури, збут яких можливий на внутрішньому ринку через проблеми з експортною логістикою.

Загалом потенціал регіонів для овочівництва ще не вичерпаний. Проте замінити обсяги з півдня країни за два-три роки буде неможливо, адже крім вирощування овочів необхідно побудувати інфраструктуру для зберігання та сортування.

Вінниччина не змогла швидко підлаштуватись. Так, врожай томатів виріс з 75 до 79 тис т, капусти з 65 до 66 тис т, картоплі – з 1595 до 1747 тис т, а цибулі знизився з 79 до 78 тис т, моркви – з 61 до 58 тис т.

Фрукти

Фрукти теж вимушено мігрували з традиційних регіонів їх вирощування. У 2022 році Черкащина та Кіровоградщина наростили врожаї на 30% та 26% відповідно. Також більше фруктів стали вирощувати на Львівщині (+9%).

Серед областей є нові лідери за окремими продуктами. Так, на Миколаївщині зібрали майже вдвічі більше винограду, ніж за рік до цього, що зробило область другою найбільш виноградною в Україні. Черкаська область увірвалася в десятку регіонів за вирощуванням вишні.

Хоча у 2022 році внутрішнє вирощування фруктів загалом скоротилося на 10,2%, деякі плоди постраждали більше. Якщо винограду зібрали лише на 2% менше, то яблук – на 12%, а полуниці – на 13%.

Щодо Вінниччини, то можна констатувати, що в області чомусь зменшилось виробництво яблук (з 237 до 191 тис. т), а слив (з 7 до 8 тис т) і вишень (з 5 до 7 тис т)  дещо зросло. Виробництво полуниці (3 тис т) і винограду (4 тис т) залишилось незмінним.

Садівництво, як і овочівництво, залежить від постійного доступу до води, тож фермери релокувалися в регіони, де є джерела для поливу та ринки збуту продукції.