Інколи «галас» у ЗМІ та соцмережах, що був піднятий через забудову місця масового поховання, має цілком реальні наслідки. Лише у травні цього року NaПарижі писав про те, що у Вінниці сторічне кладовище перетворять на територію багатоповерхівок поблизу вулиці Стрілецької, як наразі вже можна казати про перші висновки археологічних досліджень цієї місцини. Більш того, є всі підстави вважати, що на місці поховання близько 9 тисяч українських вояків є сенс створити меморіал національного значення, адже цей військовий цвинтар є найбільшим в Україні.
Нагадаємо, понад сто років тому, а саме у 1919 році, у Вінниці біля військових казарм на сучасній вулиці Стрілецькій знаходився військовий цвинтар, на якому в період епідемії тифу поховали кілька тисяч вояків Української Галицької армії та армії УНР. Орієнтовно кладовище займало близько 1 га.
Більш детально про те, як і коли ховали хворих журналістам розповів директор КП «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришен.
«Свого часу вдалось виявити у фондах Державного архіву Вінницької області справу за січень 1919 р., в якій командувач Подільського корпусу Дієвої Армїі УНР Федір Колодій звертається до міської управи Вінниці з проханням виділити земельну ділянку під військовий цвинтар. У справі доволі чітко окреслені його межі.
У розпал епідемії плямистого тифу на Поділлі станом на січень 1920 р. у шпиталях Вінниці та міських околицях перебувало 8 743 вояки, з яких близько 90% померли. Скільки з цих майже 9 тисяч військових поховано тут – невідомо, адже існували інші місця поховань», - вказав О.Федоришен.
За його словами, зважаючи на високу смертність, ймовірність виходу поховань за окреслені межі міською управою цілком реальна.
«В тих катастрофічних умовах про суворий контроль за цим взагалі не йшлось, тим паче це була окраїна міста з великим пустовищем. Поховання почали занепадати ще з перших десятиліть радянської влади. У 1970-х робітники 45-го заводу під час земляних робіт неодноразово натрапляли на кістки, пов’язуючи їх з Другою світовою», - пояснив директор комунального закладу.
За запрошенням «Центру історії Вінниці» спеціалісти Львівського меморіально-пошукового центру «Доля» розпочали дослідження території колишнього цвинтаря. Кілька шурфів вже підтвердили існування як поодиноких, так і колективних захоронень. Тривають роботи збудованого за радянських часів свинарника та колишнього складу мастильних матеріалів на території руйнованого авіаційного шпиталю. Знайшли чимало людських кісток, черепів та навіть рештки коня.
Директор Львівського меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета зазначив, шо наразі роботи ведуться на ділянці, яка була захаращена. Це край колишнього кладовища. Також, зважаючи на архівні карти, можна бути впевненим у тому, що захоронення частково займають суміжну територію 45-го заводу.
Але чи «копатимуть» там?.. Є певні сумніви.
Проте, на думку С.Шеремети, вже є всі підстави для створення на цьому місці великого меморіального комплексу із залученням Національного інституту пам’яті, місцевої влади Вінниці, Львова, Тернополя та інших міст Західної України, оскільки існують чіткі підтвердження, що саме тут найбільше поховання українських вояків УГА та армії УНР із всіх існуючих.
Шурфи показують, що рештки вояків поховані на глибині близько 1 метри. Протягом ХХ сторіччя на цьому місці побудували свинарник, частину території займає «45 механічний завод».
Про факт давнього захоронення вінничани пам’ятали. Приватна фірма «Особняк центр» отримала майже 1 га земель Міністерства оборони для забудови території трьома багатоповерхівками.
