Цього дня 77 років тому, 20 березня 1944 року, від німецько-фашистських загарбників було звільнено місто Вінниця. Очевидців тих подій майже не залишилося. Лише спогади, які більшістю передаються з нащадками чи були надруковані зі свідками. Нинішнім поколінням вінничан не варто забувати, що таке окупація, правда та вигадки пізніших часів.   

За офіційною інформацією, за менш ніж три роки фашистської окупації гітлерівці знищили у Вінниці більше 41 600 мирних жителів і військовополонених (в це число не включені військовополонені, знищені на спецбудівницах). Тільки під час двох масових облав 19 вересня 1941 року і 16 квітня 1942 року було схоплено і розстріляно в П'ятнічанському лісі близько 25 тисяч мирних жителів Вінниці. Були вивезені на каторжні роботи до Німеччини понад 13 тисяч осіб.

З 50 промислових підприємств, що діяли в місті до початку війни, вціліло лише десять. Практично повністю були зруйновані суперфосфатний і мотороремонтний заводи, швейна, макаронна й інші фабрики. Зруйновано будівлі медичного та педагогічного інститутів, будівельного технікуму, обласної бібліотеки ім. Тімірязєва, театру, обласної лікарні ім. Пирогова…

Час окупації був складним ще й тому, що поруч з Вінницею нацисти розташували ставки Гітлера та Ґерінга. Тому репресії були жорстокішими, ніж в інших містах України.   NaПарижі вирішив нагадати про деякі доволі суперечливі особистості, чия доля пов’язана із окупованої Вінницею. Читайте спогади про Лялю Ратушну та розвідника Курта Розенберга у наступних матеріалах.