Вічна шана та світла пам'ять усім, хто до останнього подиху захищав нашу рідну Україну..
29 серпня у Вінниці відбулися меморіальні заходи на честь Героїв і Героїнь, які віддали життя за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України
29 серпня тісно пов’язане з одним із найтрагічніших епізодів російсько-української війни – розстрілом українських колон під Іловайськом у серпні 2014 року. Саме тоді, під час виходу з оточення «зеленим коридором», російські війська відкрили вогонь по наших захисниках просто серед достиглих соняшникових полів..
Відтоді саме сонях став символом цього скорботного дня..
Урочистим початком вшанування полеглих Захисників і Захисниць стало покладання квітів до пам'ятного знаку Героям Небесної Сотні та загиблим Героям російсько-української війни. Тут на площі Шевченка зібралися родини полеглих, військовослужбовці, ветерани, представники міської та обласної влади і небайдужі вінничани, аби хвилиною мовчання вшанувати тих, кого вже немає поруч, та покласти квіти.
Після урочистої частини розпочалася акція «Тиха пам’ять», у межах якої сім’ї полеглих Героїв разом створювали картину-триптих під назвою «Поле пам’яті».
Однією з особливих подій 29 серпня стала акція «Голоси пам’яті» на Майдані Незалежності. Вперше команда Ветеранського простору «Побратим» організувала на центральній площі міста цю особливу інсталяцію. Тут усі охочі могли залишити слова для тих, кого вже не можна обійняти: до дзвіночків прикріплювали паперові бірки з іменами чи позивними полеглих, а нижче зав’язували сині, жовті або білі стрічки з особистими посланнями.
Від подиху вітру дзвіночки озивалися тихим передзвоном над площею, нагадуючи про тих, чиї голоси вже ніколи не пролунають поруч.. Частиною інсталяції стала і маскувальна сітка, крізь яку проростали соняшники.
Локацією для продовження інших меморіальних заходів став Вінницький обласний краєзнавчий музей, де облаштували дві глибоко символічні ініціативи.
Однією з таких ініціатив став «Стіл для найсміливіших». У залі музею розмістили звичайний на вигляд стіл, але з особливою табличкою:
Цей стіл зарезервований для найсміливіших серед нас
Цю ініціативу Благодійного фонду імені Іллі Грабара та Платформи пам’яті «Меморіал» присвятили головному сержанту Вадиму Церковному – колишньому співробітнику служби охорони музею, який став на захист Батьківщини, а також усім Захисникам і Захисницям, які віддали життя за волю України.
На столі розмістили пам’ятні листівки, де кожен відвідувач мав можливість вписати імена полеглих родичів чи знайомих воїнів..
Другою глибоко символічною подією у стінах музею стала акція «Зерна пам’яті». Під час неї родини загиблих Захисниць та Захисників підходили до скляної посудини з маніфестом «Пам’ять не зникає. Пам’ять проростає» та опускали туди зерна, згадуючи найрідніших людей, яких більше немає поруч...
У цьому ритуалі закладено подвійний сенс. З одного боку, кожне окреме зерно символізувало пам’ять про конкретну людину, її унікальне життя, характер та свідомий вибір захищати свій дім. З іншого боку, спільне зібрання цих зерен у єдиній посудині уособлювало загальнонаціональну пам’ять.
Так тисячі особистих трагедій та родинних втрат від 2014 року і до сьогодні зливаються в одну спільну історію боротьби українського народу.
По завершенні заходу скляна посудина із зернами залишиться у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї як експонат. Протягом осені та зими вона нагадуватиме відвідувачам про ціну свободи, – розповідають у музеї.
Проте ця історія матиме живе продовження. Навесні працівники музею разом з родинами Героїв висадять ці зерна в землю. До наступних роковин вони мають перетворитися на живі, квітучі соняхи – нагадування про тих, хто віддав життя за Україну, та про ціну, яку наша держава платить за свободу...
