Навіть перед загибеллю, маючи важкі поранення, не залишив побратимів та продовжував бій
Сергій Іванович Смоляк народився 30 листопада 1994року. у селі Комаргород Вапнярської громади Вінницької області.
В юності Сергій працював на Одеській залізниці, а після закінчення Одеського державного університету внутрішніх справ розпочав службу в поліції охорони.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював проти окупантів у складі Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». Був командиром взводу штурмового полку «Цунамі»
«Мій син був мужньою людиною, ввічливою та доброю. Чесний і справедливий, часом аж занадто. Любив завжди нагодувати всіх друзів, тому що вмів смачно готувати. Гарно водив машину. Хотів змінити світ на краще. Завжди казав, що треба починати з себе. Згуртовував біля себе людей та побратимів. Мав задатки лідера. І навіть перед загибеллю, маючи поранення, не залишив побратимів та продовжував бій», – розповіла мати Захисника Алла Смоляк.
Загинув Сергій Іванович 24 липня 2023 р. в Бахмутському районі Донецької області, коли разом із побратимами мужньо стримував ворожий десант, що висадився у Кліщіївці.
Не зважаючи на численні поранення, Сергій до останнього боровся з окупантами, але після повторного влучання РПГ у позицію бійців «Люті» він опинився під завалами. Побратими змогли евакуювати Сергія до стабілізаційного пункту, але множинні осколкові поранення виявилися несумісними з життям.
Йому було лише 28років.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові Смоляка Сергія Івановича – старшого сержанта поліції - посмертно нагороджено відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» та нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Відзнаку вручено матері загиблого захисника Аллі Андріївні, яка втратила єдиного сина.
Поховали Захисника у селищі Вапнярка, звідки він родом.
